— Гей, Керстін, ти там?

Керстін зупиняється — і ми спиняємось, підкоряючись її жестові. Я знаю цей голос. Це старий змій Бартон. Як він тут опинився? Я не хочу думати, що саме він стоїть за всім цим. Але якщо не він, то хто?

— Тату?

— Не застрель мене, не вислухавши, добре?

— А нам є про що говорити?

— Керстін, це не я все влаштував. Ти готова вислухати мене?

— Виходь із піднятими руками, щоб я бачила.

Він заходить до помешкання, руки тримає, як слід. Він був колись гарний, Рон Бартон. Він і досі ще гарний. І його блакитні, як у Керстін, очі випромінюють таку енергію, що її на три атомні електростанції стане.

— Ти справді думаєш, що то я?

— Я не знаю, що мені думати. Ти цілком здатен таке втнути. Але прошу тебе, переконай мене у протилежному.

— Гаразд. Так, я винен, що використав тебе, я мав знати, що ти здогадаєшся… Я хотів вийти на людину, котра заправляла всім цим. Йому була потрібна ти — так вимагав Курт; але крім тебе, йому була потрібна Торі, а ще двоє її друзів. Існує легенда — така собі містична дурниця, але ти знаєш, що більшість диктаторів вірять у містику, от і наш друг теж. Він був переконаний, що ці троє є носіями якоїсь надприродної сили. Керстін, я б ніколи не віддав їх йому! Я хотів виманити його — і це мені вдалося.

— Удалося?

— Так. Справа в тому, що я давно запідозрив: усіма терористичними актами керує одна людина. Дуже все вкладалося в схему: спочатку страшні людські жертви, потім — вторгнення до якоїсь країни, переділ власності. Потім кілька років — дрібні акції на кшталт вибухів у кафе чи чогось такого, потім — знову жахливі катастрофи. Свідомість людей змінювалася поступово, та нині вже весь світ впевнений, що терористи — то найбільше зло. І ніхто не зауважив, що після терактів змінюються сфери впливу. Завжди треба дивитися, кому вигідна та чи інша ситуація. Я роками спостерігав та аналізував, і коли з'явився доступний об'єкт, послав тебе його слідами. Курт Монтоя був вразливим — через те, що про нього багато що було відомо. Ти сіла йому на хвіст — і людина, котра йому наказує, підписала тобі смертний вирок. Поява Торі змішала карти, все довелося починати спочатку. Але не на нашій території. У нас таке приховати було б неможливо, а ця країна дуже зручна. Тут за порівняно помірну плату можна прикупити карт-бланш і приховати будь-що. Тому ми відрядили сюди всіх вас, і людина, яка нас цікавила, зрозуміла: це єдиний шанс захопити всіх одночасно. І сучий син ковтнув гачок.

— Хто він?

— Ходіть зі мною.

Керстін, сторожко озираючись, виходить на вулицю, ми рухаємося слідом. Що ж вона знає про свого татуся, якщо припускає, що весь цей жах — справа його рук? У них якісь свої стосунки, я навіть знати нічого не хочу. Мене тільки непокоїть, де поділася Наташка.