— От сюди б зараз старого Шоуї, — зітхнув Стю.

— Кого? — прокинувся Том, який задрімав.

— Та нікого, Томе. То я так, сам до себе.

Як виявилося, м’ясо було варте тих зусиль — ароматне, дуже смачне. Коли вони наїлися, Стю наготував ще фунтів із тридцять і відклав у меншому вантажному відділенні снігомобіля — на ранок. У перший день вони проїхали тільки шістнадцять миль.

——

Цієї ночі сон йому снився інший. Він знов опинився в пологовій залі. Усюди була кров — і рукави його білого халату просякли нею й липли. Простирадло, яким була накрита Френні, теж геть просякло кров’ю. Але вона все одно кричала.

— Іде! — тяжко дихаючи, промовив Джордж. — Нарешті час настав, Френні, воно чекає народження, тужся! ТУЖСЯ!

І воно прийшло, прийшло з останнім потоком крові. Джордж витяг новонародженого, схопивши за стегна, бо воно народжувалося ногами вперед.

Лорі закричала. Усюди розлетілися сталеві інструменти…

Бо був то вовк, який по-людськи посміхався, його обличчя було обличчям Флеґґа, його час знову настав, він не загинув, ще не загинув, ще ходив по світу, Френні народила Рендалла Флеґґа…

Стю прокинувся, чуючи власне хрипке дихання. Чи він кричав?

Том і далі спав, так зарившись у спальний мішок, що Стю бачив тільки його чуб. Під боком згорнувся калачиком Коджак. Усе добре, то був тільки сон…

І тут посеред ночі здійнялося самотнє виття, високе, тягуче, срібний дзвін відчайдушного жаху… чи вовче виття, чи, може, крик привида-вбивці.

Коджак підняв голову.

Руки, стегна, пахвина Стю взялися гусячою шкірою.

Виття більше не повторилося.

Стю спав. Зранку вони спакувались і поїхали далі. Саме Том помітив, що оленячі нутрощі на снігу зникли. Там, де вони були, було натоптано багато слідів, а пляма, де Стю підстрелив здобич, стала на снігу світло-рожевою… але то й усе.

——

Через п’ять днів гарної погоди вони прибули до Райфла. Наступного ранку прокинулися під заметіллю, яка дедалі посилювалася. Стю сказав, що її слід перечекати, і вони заночували в місцевому мотелі. Том притримав двері вестибюлю, а Стю заїхав туди просто снігомобілем. Як він сказав Томові, вийшов гарний гараж, хоча міцні гусениці машини добряче пожували ворсистий килим.

——