Він, немов плавець, кинувся до поверхні, видихаючи гарячий вогонь. Сніг обпік йому горло.

— Томе! — гукав він, пробираючись снігом. Як не дивно, звідти йому було дуже добре видно те місце, де вони з’їхали з насипу, викликавши тим невеличку лавину. Задня частина снігомобіля витикалася зі снігу футах у п’ятдесяти вище крутим схилом, нагадуючи помаранчевий буйок. Просто дивно, як його не полишали образи, пов’язані з плаванням… і, до речі, а Том не тоне?

— Томе! Томмі!

Виплигнув Коджак — його наче від носа до хвоста притрусили цукровою пудрою — і погріб снігом до Стю.

— Коджаку! — крикнув Стю. — Шукай Тома! Шукай Тома!

Коджак гавкнув і над силу розвернувся. Погріб до розвороченої снігової гірки і знову гавкнув. Грузнучи, падаючи, наївшись снігу, Стю доліз туди і став ритися в снігу. Схопив рукою в рукавиці Тома за куртку і щосили сіпнув. Зі снігу, відсапуючись, ригаючи, виткнувся Том — й обидва впали на спину в сніг. Том кричав і охав.

— Моє горло! Воно горить! Ой Боже, Боже мій!..

— Це холод, Томе. Минеться.

— Я задихався…

— Тепер уже все гаразд, Томе. У нас усе буде добре.

Вони лежали на снігу, віддихувалися. Стю обійняв Тома за плечі, але здоровань усе одно тремтів. Десь удалині, спочатку набираючи сили, потім пригасаючи, прокотився холодний гуркіт ще однієї лавини.

——

Решту дня вони витратили, щоб подолати три чверті милі між тим місцем, де впали, й Ейвоном. Питання про те, як урятувати снігомобіль чи щось із запасів, які в ньому лишилися, не стояло: надто вже низько він з’їхав. Певне, він там лишиться щонайменше до весни, а то й назавжди, з огляду на ситуацію.

Коли вони прийшли в містечко, уже півгодини як посутеніло і було занадто холодно й вітряно, щоб робити щось крім того, аби запалити вогонь і знайти хоч трошки теплий нічліг. Тієї ночі їм не снилося нічого — вони забулися в чорноті повного виснаження.

Зранку Стю із Томом зайнялися пошуками всього потрібного для подальшої подорожі. У маленькому Ейвоні це було важче, ніж у Ґранд-Джанкшені. Знову Стю замислився про зимівлю тут — якщо він скаже, що треба зробити саме так, Том не стане сумніватись, і щойно ввечері вони на власні очі побачили, що буває з людьми, які спокушають долю. Але врешті він від цієї думки відмовився. Дитина має народитися десь на початку січня. Стю хотів бути поряд, коли це станеться. Хотів побачити дитину на власні очі і бути певним, що з нею все добре.

У кінці коротенької головної вулиці Ейвона вони знайшли магазин фірми «Джон Дір» і в гаражі за демонстраційною залою знайшли два снігомобілі. Жоден із них не міг дорівнятися до тієї здоровенної машини, яка у Стю з’їхала з траси, але в одного з них були надширокі гусениці з накладками — і він вирішив, що цей підійде. Концентратів вони не знайшли, то мали погодитися на консерви. У другій половині дня лазили по хатах, шукаючи намет, спальники та інше приладдя — ця справа не тішила жодного з них. Жертви епідемії були всюди, вони перетворилися на гротескно розкладені крижані скульптури.