— Дуже логічно, Лучіє, і дуже важливо: чи доходить B до точки ікс, не пройшовши через точку ігрек? Отже, ігрек починає перетворюватися на елемент першої ваги. Перетворення веде до входу в точку ікс. Але… не тільки для A, а й для B. Існування цього надзвичайно важливого ігрека хіба не свідчить про існування особи D?
— Так! — відповіла Лучія. — Але вона не обов’язково повинна бути в точці ікс.
— Обов’язково! Якби точка ігрек була вказана в листі, то існування особи в точці ікс можна було б поставити під сумнів. Але коли точка ігрек є результатом математичного рівняння, перетворюючись із невідомого на відоме, тоді не можна ставити під сумнів існування D в точці ікс. Без D та ікса не може існувати задача, не може існувати ігрек. Ігрек може існувати тільки поряд із D та іксом. Вони необхідні в рівнянні. І тоді, коли ігрек стає відомим, це означає, що все рівняння дійсне.
— Я думаю, що твій висновок — софістика. Він ніби й логічний, але…
— Чому? Поміркуй сама. Якщо A + C + Y = X і B + D + Y = X, це в математичному вигляді, то нам не залишається нічого іншого, як співставити ікси. Наш ікс, тобто одержаний нами з C, від логофета Зогряну, — ікс чистий, він є наслідком тільки цього рівняння.
— Точно! — підстрибнула Лучія. — Цей ікс тільки наш. І в нашому замку не було нікого, крім нас, звичайно, за останні кілька сотень років.
— Але цей результат неодмінно має бути спростований іншим рівнянням. Можливо, що ікс, одержаний від D, теж буде чистий.
— Ні, ні в якому разі! — запротестувала Марія. — Ікс може бути тільки один. Цей, де ми зараз.
— Друге рівняння, — почав кепкувати Дан, — може бути дійсне, але не може дати того самого ікса.
— Тоді, — сказав Віктор якимось дуже дивним тоном, — єдина проблема — це проблема ікса. Щоб порівняти рівняння, які ми визнали дійсними, а ми визнали дійсними обидва рівняння, нам не залишається нічого іншого, як позначити, скажімо, в першому рівнянні X1, а в другому X2, тому що обидва вимагають одного ікса.
ми визнали дійсними обидва рівняння— Два ікси? — здивувалася Лучія. — Або ікс, або щось інше.
— Не два ікси, а X1 і X2! — наголосив Віктор. — Два ікси, але два ікси споріднені.
— Таке мені не траплялося в математиці, — запротестувала знову Лучія. — Де ми дійшли до цього? Коли припустили існування обох іксів.
— А якщо ікс означає замок? — спитав Віктор.
— То існує й другий замок? — засміявся Дан.
— А щоб покінчити, — сказав Віктор дуже впевнено, — то існує Замок двох хрестів. Так говорить Зогряну. Двір двох хрестів.
— Як? — спантеличено спитав Дан.
— Тут винна алгебра, — вибачився Віктор. — Один ікс великий утворений із двох споріднених маленьких. Один-єдиний замок утворений двома хрестами.