— А якщо потайні двері такі або майже такі завтовшки, як стіна? — спитала Лучія.

— Це означає крах наших пошуків, — відповів Віктор. — Я впевнений, що нам треба взятися за кімнати й перевірити всі симетричні місця. Може, вдасться щось знайти. Побачимо, де різна кількість мармурових плит, порівняємо кімнати за розмірами, і хтозна…

— То чи не краще спершу скласти план замку? — запропонувала Лучія. — Накреслимо прототип кімнати на папері, а потім порівняємо з ним кожну кімнату. Я впевнена, що так буде легше.

— Як не крути, а виходить Прокрустове ложе! — висловився Дан. — Ну, хай буде так!

Лучія накидала на папері план кімнати-прототипа. Це був куб з довжиною ребра десять метрів, утворений п’ятьма прямими площинами — підлога та стіни із склепінчастими дверима. На кожній площині — сто мармурових плит завбільшки майже в квадратний метр. Чотири такі самі квадрати утворювали основу колони, а три трикутники, кожен майже по два квадратних метри, утворювали вхідні двері та дві ніші.

Черешняки почали вже розходитися, коли Урсу запропонував:

— Все-таки загалом не варто виключати ідею, що таємне сполучення з другою частиною замку не може бути у внутрішніх дворах.

— У тебе є конкретна пропозиція? — спитала Марія.

— Поки ви обстежуватимете приміщення, ми з Тіком могли б робити це саме у внутрішньому дворі.

Ідея Урсу припала до душі всім, особливо малому. Обоє друзів, та ще Цомбі з ними, звернули в найближчий лівий двір, решта черешняків на чолі з Віктором зайшли в кімнату праворуч. Кімната цілком відповідала намальованому прототипові. Ні на плитку більше, ні на плитку менше, жодної розбіжності в розмірах. Залишалися дві ніші. Замість мармурових плит завбільшки майже в квадратний метр, вони викладені дрібненькими плитками, площею десь у квадратний дециметр. Черешняки обстукали кожну плитку, але жоден звук не виказував ніякої порожнини.

— Здається, в цій кімнаті нам нічого шукати, — сказав Дан. — Треба перевірити її сестру навпроти.

Лучія затрималася на мить оглянути мармурову плиту на підлозі, котра була ніби зрушена з місця. Але простукування все швидко з’ясувало.

Кімната навпроти теж, мов дві краплі води, була схожа на прототип. Тут пошуки теж не дали нічого. Бездоганна симетрія. У нішах той самий глибокий звук. Усі засмучено вийшли з кімнати. Шанси знайти вхід зменшилися наполовину.

— Отже, таємне сполучення, — сказала Лучія, — в одній із двох наступних кімнат.

— А якщо і там та сама симетрія? — спитав Дан.

— Тоді або таємного входу нема, або він не прив’язаний до симетрії, або тут така асиметричність, якої ми нездатні помітити.