У 1987 році 93-річного діда знайшли в камері повішеним. Матеріали слідства засекречені на чверть століття, а коли гриф таємності було знято, з’ясувалося, що «…частину з них сфальсифіковано, а документ, що його називають «передсмертною запискою», не є тією запискою, що її вийняли з кишені в’язня після його смерті» [164].

Це вам не хто-небудь таке написав. Андрій Плотніков – професор Академії воєнних наук Росії, колишній наглядач в’язниці Шпандау, де утримувалися нацистські воєнні злочинці. Гесс був останнім з її в’язнів.

Ну і прозорі натяки на причетність до смерті колишнього заступника Гітлера «однієї зі світових спецслужб». А за що дали довічне колишньому командувачу Кріґсмаріне (військовий флот) грос-адміралу Редеру, якого ще на початку 1943 року було відправлено у відставку через опозицію до Гітлера? Бідолаха навіть розстріляти його просив. Щоправда, у 1955 році стариганя, якому йшов 80-й рік випустили за станом здоров’я. Може тому йому впаяли вирок, що Редер (який фактично «торпедував» ідеї Гітлера щодо висадки на Британські острови) добре знав деякі деталі, не дуже зручні для переможців? І з в’язниці вийшов під обіцянку не згадувати про них? А за що накинули зашморг на шию генерал-полковнику Йодлю? Офіційне звинувачення взагалі поза межами здорового глузду: «…фактично планував війну і є у вищому ступені відповідальним за стратегію і ведення військових операцій» [165]. Тобто генерала повісили за те, що він був генералом. За те, що виконував свою роботу. При цьому ані Генеральний штаб, ані Верховне командування Вермахту злочинними організаціями визнано не було, а Вермахту взагалі жодних звинувачень не висувалося.

До речі, Йодля було цілковито виправдано (посмертно) під час перегляду справи Мюнхенським судом у лютому 1953 року, однак уже через півроку «під тиском громадськості» рішення суду було скасовано. Ще б пак.

Зате генерал-фельдмаршал Паулюс у лакованих штиблетах і костюмчику від найкращих кравців виступав як свідок обвинувачення з радянського боку. Хоча він особисто віддавав і підписував злочинні накази про знищення тисяч радянських громадян. Хоча це не Йодль, а саме Паулюс планував стратегію військових операцій. Хоча це не Йодля, а саме Паулюса підпис стоїть під планом «Барбаросса». Я би про це не писав, бо таємної історії саме СРСР Нюрнберг напряму начебто і не стосується. Якби не одне «але». Рішенням того ж таки Нюрнберзького трибуналу матеріали цього процесу мали бути видані в усіх країнах-учасницях процесу. В СРСР вийшло лише 8 томів, тоді як на Заході – аж на 42 томи. Паперу не вистачило? Ні, просто у радянсько-російську версію ті матеріали включалися ви-бір-ко-во. Зате брехливих оповідань про те, що в Нюрнбергу було засуджено ОУН-УПА як фашистські організації – досі повно. Щоб двічі не ходити. Якщо хтось не знає. Українських повстанців на Нюрнберзькому процесі справді згадували. Кілька разів. Але як про жертв нацистських злочинів та у контексті їхньої боротьби проти нацистів. І матеріали ці надала саме радянська сторона обвинувачення. У 25-му томі справи подано німецький документ, в якому йдеться про те, що все більше українців у таборах праці пристають до «табору Бандери» і що емігранти налаштовують «рухи як Бандери, так і Мельника» проти німців. У 27-му томі зазначається, що окремі масові розстріли нацистами українців були помстою «групам Бандери». У 38-му томі згадується про відданість українців та «руху Бандери» ідеї самостійності. Нарешті до 39-го тому за наполяганням радянських прокурорів включено ось такий наказ: