Поки що дозвольте сказати і про гарне. Адже не могло такого бути, щоб в СРСР, та ще після кривавої влади Сталіна, в період майже ліберальних реформ товариша Хрущова, не було чогось позитивного, правда?

ГЛАВА ДВАДЦЯТЬ СЬОМА.

ГЛАВА ДВАДЦЯТЬ СЬОМА.

ЯК В СРСР КВАРТИРИ «БЕЗКОШТОВНО ДАВАЛИ» ТА ГАГАРІНА В КОСМОС ЗАПУСКАЛИ

А справді, чи було щось хороше в ті роки?

Зрозуміло, що введення податків на фруктові дерева, корів та курей – для народу не дуже добре. Маєш корову – здай за рік 400 літрів молока державі, а щасливий власник десятка курей мав віддати сотню яєць щороку. Є люди, що пам’ятають, як, плачучи, мужики поливали вночі свої яблуні гасом, аби всохли – зрубати вдень не можна, бо могли «пришити» саботаж, а податок на них платити нічим.

Зрозуміло, що і скасування всіх облігацій державних позик теж мало приємного народу принесло. Десятиріччями рідна радянська влада змушувала своїх громадян до придбання облігацій – десяту частину зарплати віддай «у борг» державі. А потім товариш Хрущов оголосив: усім, кому ми винні – всім прощаємо. Борги, за комуністичними «понятіями», віддають лише боягузи. Комуністи, які ховалися за спинами тримільйонної армії та кількох мільйонів міліціонерів і кагебістів, народу хоч і боялися, але не дуже. Але запитання залишається: чи було хоч щось добре?

І на нього мусимо дати чесну відповідь: було. Хтось одразу згадає, що саме за часів Хрущова СРСР запустив у космос супутник і Гагаріна. І що саме за часів Хрущова почали «давати» безкоштовні квартири. І що скасували оплату за навчання у старших класах шкіл та у вишах. Зарплатню колгоспникам почали платити і навіть паспорти видавати. Іноді. Усе це так.

Але не забуваймо, що всі ці кроки були вимушеними. Наприклад, освіта. Скасування оплати за навчання у 1956 році мало просту причину – у 1950 році в школах різко впала кількість учнів, бо це т. зв. «воєнне покоління», яке не було численним. 1956 року воно якраз довчилося до того моменту, коли треба було вирішувати – йти у старші класи й навчатися за гроші, чи йти працювати у колгосп або на завод.

Університети вже за кілька років ризикували залишитися без абітурієнтів. Країні потрібні були старшокласники, тому було зроблено такий крок. Те саме і з житлом. У 30-50-х роках усю увагу приділяли будівництву, а потім відновленню заводів та фабрик, які передусім обслуговували армію – будували танки, кораблі, підводні човни, шили уніформу, чоботи, випускали армійські табуретки та виробляли верстати для військових заводів. А на житло ресурсів не вистачало. Саме тому унікальним явищем СРСР були комунальні квартири і численні гуртожитки.