Тому тракторист запускав основний двигун не поворотом ключа, як в усіх нормальних країнах, а за допомогою спеціального маленького «пускового» двигуна. Для цього на шків треба намотати шворку, щосили смикнути, і навіть не раз. Це ж скільки мороки – нехай краще двигун працює. А пальне… Пальне все одно колгоспне. До речі, про «дешевизну» пального, мовляв, воно копійки коштувало, можна не економити.

У 1981 році вартість літра бензину марки А-76 в СРСР складала 30 коп за 1 літр. Це за офіційним курсом приблизно 40 американських центів. Галон (3,79 літра) бензину в США тоді коштував 1 долар і 31 цент, тобто 35 центів за 1 літр. Так що «дешевизна» бензину в СРСР – теж міф радянської пропаганди. Так само брехнею є знаменита «стабільність цін». Бо той таки бензин у 1971 році коштував 8 копійок за літр, а у 1978 – вже 15 копійок. Ще наприкінці 1965 року заступник голови Держкомцін Кузнецов спрямував до Планово-фінансового відділу ЦК КПРС доповідну записку (в газетах її чомусь не публікували), у якій «…зазначалося, що ціни в Радянському Союзі, виражені в інвалютних рублях, є істотно вищими від роздрібних цін в США і капіталістичних країнах Європи: на цукор – утричі, на тваринні і рослинні жири – у 2-3 рази, на рибні консерви – у 3-3,5 рази, на вино – в 4-5 разів, на шоколад – у 10 разів, на одяг – у 3-5 разів. Вказувалося і на більш високий рівень цін в СРСР порівняно з Російською імперією в 1913 році, в перерахунку на золотий еквівалент рубля» [124].

 До цього додамо, що у 1965 році (через рік після приходу Брежнєва до влади і початку «Золотої п’ятирічки») середня зарплатня в США складала 388 доларів 22 центи, а в СРСР – 104 долари 29 центів за офіційним курсом. Наприкінці 1981 (за рік до смерті генсека) в США середня зарплатня була 1147 доларів 76 центів, а в СРСР – 233 долари 91 цент. Тобто за 16 років зарплата в США зросла майже утричі, а в СРСР лише трохи більше, ніж удвічі й розрив щодалі збільшувався.

Повернемося до крадіжок і зловживань. Анатолій Черняєв з 1976 року був членом Центральної ревізійної комісії ЦК КПРС. Він вів детальний щоденник, у якому попри інше фіксував закриту інформацію щодо рівня розкрадань, хабарництва та корупції. «Минулого вівторка на Секретаріаті ЦК обговорювалося питання «Про розкраданнях на транспорті». Я буквально здригався від сорому і жаху. Три місяці працювала комісія ЦК під головуванням Капітонова. І ось що вона доповіла на Секретаріаті: за два роки число крадіжок зросло вдвічі; вартість вкраденого – в 4 рази; 40% злодіїв – самі залізничники; 60% злодіїв – самі працівники водного транспорту; 9000-11000 автомашин накопичується в Бресті, тому що їх неможливо передати в такому «розібраному» вигляді іноземцям; 25% тракторів і сільськогосподарських машин приходять розкомплектованими; 30% автомобілів «Жигулі» повернули на ВАЗ, оскільки до споживача вони прийшли наполовину розібраними; крадуть на багато млрд. рублів на рік; м’яса крадуть у 7 разів більше, ніж два роки тому, риби – у 5 разів більше» [225].