Ендрю Робертс підтверджує, проте це надто скромний варіант. Більш точним силогізмом був би:

Британія = найвеличніша імперія, будь-коли бачена світом

Черчилль = найвеличніша людина Британської імперії

Отже, Черчилль = найвеличніша людина у світовій історії

У певному сенсі це правда, проте це трохи несправедливо щодо Черчилля. Так, у нього колосальних розмірів его, але воно стримується гумором, іронією, глибокою гуманністю, розумінням і симпатією до людей, зобов’язаннями державного діяча перед громадськістю, вірою в демократичне право народу виштовхати його на виборах — що й було зроблено. Пригадайте його миттєве прощення у Данді в 1922 році й після приниження у 1945-му.

Ось що я маю на увазі під величчю його серця. За мить до прощання Соумз розповідає мені останню історію, аби донести до мене Черчиллеві сентиментальність і великодушність.

Одного вечора під час війни жіночка, що працювала прибиральницею в Міністерстві оборони, уже була спустилася, щоб піти додому, і дорогою на автобусну зупинку помітила щось у риштаку. Це був конверт, обгорнутий рожевою стрічкою з надписом «Цілком таємно».

Тож вона швиденько підняла його із калюжі, сховала під плащ і забрала додому. Там показала знахідку синові, і він вмить зрозумів, що пакунок страшенно секретний і дуже важливий. Не відкриваючи його, він вирушив просто до Міністерства оборони.

Коли він туди дістався, була вже пізня ніч і всі розійшлися — тож охорона зустріла хлопця доволі зухвало.

Вони переконували залишити пакунок, а вранці хтось із ним розбереться. Хлопець заперечував та відмовлявся піти, допоки не побачиться із кимось офіцерського рангу.

Зрештою хтось зі старших спустився і забрав пакунок — і, як слід було чекати, то були бойові накази для Анціо.

Ну й одразу ж наступного дня було скликано Воєнний кабінет, аби вирішити, наскільки серйозний прокол у системі безпеки та чи можливо продовжувати операцію з висадкою в Анціо.

Уважно вивчивши матеріали, члени Воєнного кабінету дійшли висновку, що папери лише кілька секунд були у воді і що історія прибиральниці правдива, — і, зваживши все, ухвалили рішення продовжувати вторгнення до Італії.

Пізніше Черчилль обернувся до Голови Імперського генерального штабу і запитав: «Паґу, як це сталось?» Ісмей розповів йому про жінку та про її сина, який передав документи, і Черчилль заплакав.

«Її потрібно призначити жінкою-кавалером Ордену Британської імперії! — сказав він. — Зробіть це!»

Його особистий секретар Джок Колвіль узявся до справи і спитав особистого секретаря короля Томмі Ласселя, чи можливо цього добитися. Та це була одна з небагатьох речей, у якій король помилився, і, коли вручали титули з нагоди дня народження монарха, вона отримала лише Орден Британської імперії.