Тим часом Хмельницький зумів перетягнути на свій бік реєстровців, які плили на допомогу Потоцькому-молодшому. Тут, як бачимо, виявився талант Хмельницького-агітатора. 12 травня реєстровці та повстанці-запорожці демонстративно пройшли повз шляхетський табір, що не могло не справити сильного враження на обложених, серед яких теж було чимало реєстрових козаків. Останні почали втікати до повсталих. Почалася деморалізація в шляхетському стані. Розуміючи небезпечність ситуації, Потоцький-молодший і Шемберк погодилися капітулювати. Вони вступили в переговори з Хмельницьким. Спробували домовитися на тих умовах, що їх випустять, але при цьому вони лишать козакам гармати. Проте переговори були зірвані. Наскільки можна судити, сталося це з вини козацької й татарської сторін. Останні розуміли, що перевага на їхньому боці — лишається лише дотиснути противника. Опинившись у безвихідній ситуації, Потоцький-молодший і Шемберк спробували прорватися. Та в ніч на 16 травня козаки й татари оточили в урочищі Княжі Байраки у верхів’ях річки Дніпрова Кам’янка залишки шляхетських військ, де вони були повністю розгромлені. У цій битві поряд із багатьма вояками загинув і Стефан Потоцький. Багатьох воїнів узяли в полон. Серед них виявився реєстровий козак Іван Виговський, якого забрав до себе Хмельницький і зробив писарем Війська Запорізького, практично другою особою в гетьманській адміністрації. Багато полонених опинилося в руках татар, які потім їх продали[597].
Битва під Жовтими Водами, здавалося, важила не так вже й багато. Козаками й татарами був розгромлений відносно невеликий загін шляхетських військ. Але успіхом був не лише цей розгром. Не менше значення мало те, що ряди повстанців поповнили реєстровці, які мали чималий бойовий досвід. Необхідно було далі розвивати успіх — що Хмельницький і зробив. Разом із Тугай-беєм він зі своїм військом форсованим маршем рушив до ставки коронного й польного гетьманів, яка знаходилася поблизу Корсуня. 25 травня у тил коронних військ зайшли козацький полковник Максим Кривоніс зі своїм загоном і татари Тугай-бея. Далі повторилася подібна ситуація, що і в битві під Жовтими Водами.
Битва під Корсунем стала серйозною перемогою Хмельницького. Вона викликала величезний резонанс. Найбільш боєздатні частини Речі Посполитої були розгромлені вщент, гетьмани опинилися в татарському полоні. До речі, те, що гетьманів у полон забрав Тугай-бей, багато що говорить. Не Хмельницький, а він був справжнім господарем «повсталого люду».