ГІСТЬ У КАПЕЛЮСІ: Папір.

ГІСТЬ У КЕПІ: Треба розігнути йому пальці. (Поволі відгинає пальця за пальцем, виймає папери з руки Героя ІІ.)

ГІСТЬ У КАПЕЛЮСІ: Що там таке?

ГІСТЬ У КЕПІ: Якісь папери. Життєписи... (Читає вголос.) «Я народився 1920 року...».

Обидва «гостя» виконують пантоміму — порівнювання портфелів і їхнього вмісту. Один портфель чорний, другий червоний.

ГІСТЬ У КЕПІ: «...Опісля закінчення народної школи... призабув, що мав однокласника в народній школі, який пригощав мене сиром, бо той однокласник був із села. Після завершення... Отримавши атестат зрілості, я пробував вступити до магістратури. 1938 року, в готелі вичистив черевики накидкою з ліжка... Після закінчення початкової школи вступив до гімназії. Після закінчення середньої школи намагався... (Гість хитає головою, читає далі.) Люди, ходіть до мене усі!».

ГІСТЬ У КАПЕЛЮСІ: А що, він спить? Може, вдає?

ГІСТЬ У КЕПІ (читає далі): «1938 року я вичистив у готелі черевики килимом і порізав рушник, витираючи бритву для гоління. Щойно мені сповнилося вісімнадцять років, я почав готуватися до екзамену на атестат зрілості. Одначе не встигнув закінчити, бо 1 вересня вибухнула світова війна... цей жахливий катаклізм, який поглинув...».

Герой ІІ не реагує на обшук, лежить на ліжку, відвернувшись до стіни. Музична ілюстрація: «Перший сивий волос», Мечислав Фоґґ — із якої виринає собаче гавкотіння, воно виходить на перший план, музика змовкає.

На сцені: ліжко, лікарняне крісло, крапельниця на стояку, пес за ліжком. Реквізит: газети, які тримають Старигані.

ХОР СТАРИГАНІВ: Роби щось, рухайся, мисли.

Він собі лежить, а час минає.

Герой ІІ накриває обличчя газетою.