ЛЮБОВ АНДРІЇВНА: «Я понад любов’ю!» Ви не понад любов’ю, а просто, як ось каже наш Фірс, ви недолугий. У вашому віці та й бути без коханки!..
ТРОФІМОВ (із жахом): Це жахливо! Що вона каже?! (Іде хутко до зали, схопившись за голову.) Це жахливо... Не можу, я піду... (Виходить, але одразу ж повертається.) Між нами все скінчено! (Виходить до передпокою.)
(із жахом)
(Іде хутко до зали, схопившись за голову.)
(Виходить, але одразу ж повертається.)
(Виходить до передпокою.)
ЛЮБОВ АНДРІЇВНА (кричить услід): Петрусю, стривайте! Смішна людина, я пожартувала! Петрусю!
(кричить услід)
Чути, як у передпокої хтось швидко крокує сходами і раптом із гуркотом падає додолу. Аня і Варя скрикують, але одразу ж чутно сміх.
Чути, як у передпокої хтось швидко крокує сходами і раптом із гуркотом падає додолу. Аня і Варя скрикують, але одразу ж чутно сміх.
ЛЮБОВ АНДРІЇВНА: Що там таке?
Вбігає Аня.
Вбігає Аня.
АНЯ (сміючись): Петрусь зі сходів упав! (Тікає.)
(сміючись)
(Тікає.)
ЛЮБОВ АНДРІЇВНА: Який дивак цей Петрусь...
Начальник станції зупиняється серед зали і читає «Грішницю» О. Толстого. Його слухають, але навряд він прочитав кілька рядків, як з передпокою лунають звуки вальсу, і читання припинено. Усі танцюють. Проходять з передпокою Трофімов, Аня, Варя і Любов Андріївна.
Начальник станції зупиняється серед зали і читає «Грішницю» О. Толстого. Його слухають, але навряд він прочитав кілька рядків, як з передпокою лунають звуки вальсу, і читання припинено. Усі танцюють. Проходять з передпокою Трофімов, Аня, Варя і Любов Андріївна.
ЛЮБОВ АНДРІЇВНА: Ну, Петрусь... ну, чиста душа... я перепрошую... Ходімо танцювати... (Танцює з Трофімовим.)