ТРОФІМОВ (узуваючи калоші): Ходімо, панове!..
(узуваючи калоші)
ГАЄВ (сильно збентежений, боїться заплакати): Потяг... станція... Круазе в середину, білого дуплетом у кут...
(сильно збентежений, боїться заплакати)
ЛЮБОВ АНДРІЇВНА: Ходімо!
ЛОПАХІН: Усі тут? Нікого там немає? (Замикає бічні двері ліворуч.) Тут речі складено, треба замкнути. Ходімо!..
(Замикає бічні двері ліворуч.)
АНЯ: Прощавай, будинку! Прощавай, старе життя!
ТРОФІМОВ: Здрастуй, нове життя!.. (Виходить із Анею.)
(Виходить із Анею.)
Варя оглядає кімнату і не поспішаючи йде.
Варя оглядає кімнату і не поспішаючи йде.
Ідуть Яша і Шарлотта з песиком.
Ідуть Яша і Шарлотта з песиком.
ЛОПАХІН: Тож, до весни. Виходьте, панове... До зустрічі!.. (Виходить.)
(Виходить.)
Любов Андріївна і Гаєв лишилися вдвох. Вони, мов чекали цього, кидаються на шию одне одному і ридають стримано, тихо, боячись, щоб їх не почули.
Любов Андріївна і Гаєв лишилися вдвох. Вони, мов чекали цього, кидаються на шию одне одному і ридають стримано, тихо, боячись, щоб їх не почули.
ГАЄВ (у розпачі): Сестро моя, сестро моя...
(у розпачі)