Пауза.
Пауза.
ЛЮБОВ АНДРІЇВНА: Час їхати.
ВАРЯ (вже не плаче, витерла очі): Так, час, матусю. Я до Рагуліних встигну сьогодні, тільки не спізнитися б до потяга...
(вже не плаче, витерла очі)
ЛЮБОВ АНДРІЇВНА (у двері): Аню, одягайся!
(у двері)
Заходить Аня, потім Гаєв, Шарлотта Іванівна. На Гаєві тепле пальто з башликом. Сходяться служки, візники. Біля речей клопоче Єпіходов.
Заходить Аня, потім Гаєв, Шарлотта Іванівна. На Гаєві тепле пальто з башликом. Сходяться служки, візники. Біля речей клопоче Єпіходов.
ЛЮБОВ АНДРІЇВНА: Тепер можна і в дорогу.
АНЯ (радісно): У дорогу!
(радісно)
ГАЄВ: Друзі мої, милі, дорогі друзі мої! Залишаючи цей будинок назавжди, чи можу я промовчати, чи можу втриматися, щоб не висловити на прощання ті почуття, які наповнюють тепер усе моє єство...
АНЯ (благально): Дядечку!
(благально)
ВАРЯ: Дядечку, не варто!
ГАЄВ (понуро): Дуплетом жовтого в середину... Мовчу...
(понуро)
Заходить Трофімов, потім Лопахін.
Заходить Трофімов, потім Лопахін.