Гаррі озирнувся. Одночасно з ним Снейпа обеззброїли Рон і Герміона. Снейпова чарівна паличка описала дугу і впала на ліжко біля Криволапика.
— Тобі не варто було цього робити, — сказав Блек, глянувши на Гаррі. — Це мусив зробити я…
Гаррі уникав Блекового погляду. Він і досі не був певний, що вчинив правильно.
— Ми напали на вчителя… напали на вчителя… — простогнала Герміона, нажахано дивлячись на нерухомого Снейпа. — Ой, ми встряли в таку халепу..
Люпин намагався вивільнитися з мотузок. Блек стрімко нахилився і розв’язав його. Люпин випростався, потираючи занімілі руки.
— Дякую, Гаррі, — мовив він.
— Я ще не сказав, що вам вірю, — заперечив Гаррі.
— Тоді настав час надати деякі докази, — втрутився Блек. — Хлопче… дай-но мені Пітера. Швидше. — Рон міцніше притиснув Скеберса до грудей.
— Ще чого, — кволо промовив він. — Ви що, вирвалися з Азкабану лише для того, щоб дістатися до Скеберса? Тобто… — він глянув на Гаррі й Герміону, сподіваючись на підтримку. — Гаразд, скажімо, Петіґру міг обертатися в пацюка… але ж є мільйони пацюків… Як ви, після стількох років Азкабану, знаєте, за яким саме полювати?
— Знаєш, Сіріусе, це слушне запитання, — повернувся до Блека Люпин і трохи спохмурнів. — Як ти про нього довідався?
Блек засунув під мантію свою пазуристу руку і витяг пожмаканий аркуш паперу, розгладив його й показав усім.
Це була фотографія Рона з родиною, що з’явилася торік улітку в «Щоденному віщуні». Там на Роновому плечі сидів Скеберс.
— Де ти це взяв? — запитав приголомшений Люпин.
— Фадж дав, — відказав Блек. — Торік він інспектував Азкабан і дав мені свою газету. Там на першій шпальті був Пітер… на плечі в цього хлопця… я відразу його впізнав… я ж безліч разів бачив, як він перевтілювався. І ще там було написано, що хлопець повертається у Гоґвортс… туди ж, де й Гаррі…
— Боже мій милий! — неголосно мовив Люпин, ковзаючи поглядом зі Скеберса на фотографію — і назад. — Його передня лапка…
— Що з нею? — виклично спитав Рон.
— Там немає одного пальця, — пояснив Блек.
— Звісно, — видихнув Люпин, — так просто… так