Їх накрила чиясь тінь. Звівши очі, вони побачили захмелілого Геґріда, що витирав спітніле чоло своєю
— Я знаю, шо не мав би дуже си тішити опісля вчорашнього… — сказав він. — Ох той Блек!.. Знов він утік… Але знаєте шо?
— Що? — перепитали вони, вдаючи, що їм дуже цікаво.
— Бікі!.. Він си теж утік! Він на волі!.. Йой… Я си святкував цілу ніч!..
— Та це ж фантастично! — вигукнула Герміона, кинувши докірливий погляд на Рона, що ледве стримував регіт.
— Я, мабуть… погано його припнув… — знизав плечима Геґрід, радісно позираючи довкола. — Я тілько трохи си журив зранку… гадаю — а шо, як він натрафив там на Люпина?.. Але Люпин каже, шо сеї ночі ніц не їв…
— Що-що? — перепитав Гаррі.
— Матір Божа, та невже ви не чули? — здивувався Геґрід, а його усмішка трохи згасла. Він заговорив тихіше, хоч навкруги нікого й не було. — Е-е… Снейп зранку розказав усім слизеринцям… уже, напевно, і всі решта знают… шо… професор Люпин — вовкулака. Вночі він гасав десь у лісі. А тепер, зрозуміло, вже пакує речі.
—
— Чому… Таж він від нас їде, чи як? — здивувався Геґрід. — Зранку си звільнив з роботи. Каже: не хочу ризикувати, а ну ж знов таке си повторит…
Гаррі зірвався на ноги.
— Я мушу його побачити, — сказав він друзям.
— Але ж, якщо він звільнився…
— …ми нічого не вдіємо…
— Не має значення. Я все одно хочу його бачити. Зустрінемося тут.
*
Двері Люпинового кабінету були відчинені. Він уже спакував майже всі речі. Біля старої пошарпаної валізи стояв порожній акваріум для ґринділа. Люпин нахилився над столом і підвів голову лише тоді, коли Гаррі постукав у двері.
— Я бачив, що ти сюди йдеш, — усміхнувся Люпин. Він показав на аркуш пергаменту на столі. Це була Карта мародера.