— Гаррі! — Герміона тягла його за рукав і зиркала на годинник. — У нас рівно десять хвилин, щоб непомітно повернутися до лікарні перед тим, як Дамблдор замкне двері…

— Так, так… — мовив Гаррі, насилу відриваючи погляд від неба, — Біжімо…

Вони вислизнули з дверей і почали спускатися кам’яними гвинтовими сходами. Збігли донизу й почули голоси. Ледь не втислися в стіну й прислухалися: здається, то були Фадж і Снейп. Вони швидко крокували коридором, що вів до сходів.

— …маю надію, що Дамблдор не почне щось вигадувати, — казав Снейп. — Цілунок буде виконано негайно?

— Тільки-но Макнейр повернеться сюди з дементорами. Ця Блекова афера зганьбила нас усіх. Ви не уявляєте, як я чекаю, коли нарешті зможу повідомити «Щоденному віщунові», що ми його таки піймали… Гадаю, Снейпе, вони захочуть узяти в тебе інтерв’ю… А коли юний Гаррі отямиться, я впевнений, що він захоче розповісти «Віщунові», як ви його врятували…

Гаррі зціпив зуби. Перед ним промайнула Снейпова самовдоволена посмішка, коли вони з Фаджем проминали їхню схованку. Кроки затихли вдалині, і Гаррі з Герміоною, перечекавши кілька секунд, побігли в протилежний бік. Одні сходи, другі, далі коридором… і тут попереду почулося гиготіння.

— Це Півз! — пробурчав Гаррі, хапаючи Герміону за руку. — Сюди!..

Вони ледве встигли заскочити до порожнього класу. Півз мав чудовий настрій: він стрибав по коридору і аж заходився з реготу.

— Ох, яка це потвора, — Герміона приклала вухо до дверей. — Можу закластися: він радіє, що дементори готуються до розправи над Сіріусом… — Вона зиркнула на годинник. — Гаррі, три хвилини!

Коли зловтішний Півзів регіт стих удалині, вони обережно вийшли з класу і знову побігли.

— Герміоно… а що… якщо ми не встигнемо вернутися… і Дамблдор замкне двері? — захекано спитав Гаррі.

— Не хочу про це й думати! — простогнала Герміона, знову зиркаючи на годинник. — Одна хвилина!

Вони добігли до кінця коридору, що вів до входу в шкільну лікарню.

— Гаррі… я чую Дамблдора, — ледве зводила дух Герміона. — Швидше!

Вони скрадалися коридором. Відчинилися двері, в яких виднілася Дамблдорова спина.

— Я замкну вас тут. — Він глянув на годинник. — Зараз… за п’ять хвилин північ. Міс Ґрейнджер, вам вистачить трьох обертів. Хай вам щастить.

Дамблдор вийшов з кімнати, зачинив двері і витяг чарівну паличку, щоб магічно їх замкнути. Нажахані Гаррі й Герміона панічно кинулися до нього. Дамблдор глянув на них, і під його довгими сріблястими вусами сяйнула широка усмішка.

— Ну? — спитав він тихо.

— Ми все встигли! — видихнув Гаррі. — Сіріус полетів на Бакбику…