Гаррі його відпустив; Добі поправив на голові чохол для чайника й виклично сказав Крічерові:

— Крічер повинен знати, що Драко Мелфой погано ставився до ельфів-домовиків!

— Справді, ми не хочемо слухати про твою любов до Мелфоя, — додав Гаррі Крічеру. — Починай з того, що ж він робить.

Крічер знову сердито вклонився й сказав:

— Панич Мелфой їсть у Великій залі, спить у спальні, відвідує різні уроки…

— Добі, скажи краще ти, — урвав Гаррі Крічера. — Чи робив він щось таке, чого не повинен був робити?

— Паничу Гаррі Поттер, — пискнув Добі, і в його великих круглих очах віддзеркалилося полум’я в каміні, — Добі не бачив, щоб хлопчисько Мелфой порушував якісь правила, але його й далі буває важко виявити. Він регулярно відвідує восьмий поверх з різними учнями, що стоять на сторожі, поки він заходить у…

— Кімнату на вимогу! — Гаррі ляснув себе по лобі «Прогресивною методикою зіллєваріння». Герміона з Роном глянули на нього. — Ось де він зникав! Ось, де він… робив те, що робив! І ось чому він щезав з карти! Це ж треба! А я там не бачив ніякої кімнати на вимогу!

— Може, Мародери й не знали про цю кімнату, — припустив Рон.

— А по-моєму, в цьому й полягають чари кімнати, — сказала Герміона. — Якщо захотіти, щоб вона стала знекартлена, то вона стане.

— Добі, а чи ти зміг зайти туди, щоб побачити, що там робить Мелфой? — нетерпляче запитав Гаррі.

— Ні, паничу Гаррі Поттер, це неможливо, — пояснив Добі.

— Не може бути, — відразу заперечив Гаррі. — Мелфой торік пролазив у кімнату, коли там був наш штаб, отже, і я туди проникну й шпигуватиму за ним. Легко!

— Не думаю, Гаррі, що тобі це вдасться, — поволі вимовила Герміона. — Мелфой тоді добре знав, як ми користуємося кімнатою, бо дурна Марієтта все розпатякала. Він захотів, щоб кімната стала штабом ДА, то так воно й вийшло. Але ти не знаєш, чим стає кімната, коли в ній Мелфой, тому й не знатимеш, про що просити і на що її перетворювати.

— Має бути обхідний шлях, — відмахнувся Гаррі. — Добі, ти молодець.

— І Крічер молодець, — похвалила другого ельфа Герміона; але Крічер і не подумав дякувати, а закотив до стелі свої величезні, налиті кров’ю очі й крякнув:

— Бруднокровка розмовляє з Крічером, Крічер прикинеться, що не почув…

— Іди геть, — крикнув на нього Гаррі. Крічер відміряв останній глибокий уклін і роз’явився. — Добі, ти теж біжи поспи.

— Дякую вам, паничу Гаррі Поттер! — радісно пискнув Добі і теж зник.

— Ну, як вам? — захоплено обернувся до Рона з Герміоною Гаррі, щойно у вітальні не стало ельфів. — Ми знаємо, куди зникає Мелфой! Тепер ми його зловимо на гарячому!