— Перш ніж почати, хочу зібрати ваші реферати про дементорів, — заявив Снейп, недбало махнув чарівною паличкою і двадцять п’ять сувоїв пергаменту злетіли й акуратним стосиком приземлилися на його столі. — І для вас самих буде краще, якщо цього разу вони не будуть такі бездарні, як увесь той мотлох, що я мусив розгрібати, коли ви писали про протидію закляттю «Імперіус». А тепер розгорніть підручники на сторінці… що таке, містере Фініґан?

— Пане професоре, — запитав Шеймус, — чи не могли б ви пояснити, як розрізнити інферія і привида? Бо у «Віщуні» було щось про якогось інферія…

— Нічого там не було, — знудженим голосом відповів Снейп.

— Але ж я чув, люди говорили…

— Якби ти, Фініґане, й справді прочитав ту статтю, то знав би, що так званим інферієм виявився нікчемний злодюжка Манданґус Флечер.

— Я думав, що Снейп і Манданґус спільники, — прошепотів Гаррі Ронові й Герміоні. — Він мав би засмутитися, що Манданґуса заареш…

— Але Поттерові, здається, є що сказати з цього приводу, — Снейп зненацька вп’явся чорними очима в Гаррі. — Ану, запитаймо Поттера, як розрізнити інферія й привида.

Цілий клас озирнувся на Гаррі, котрий гарячково намагався пригадати, що йому казав Дамблдор тієї ночі, коли вони відвідували Слизорога.

— Е-е… ну… привиди прозорі… — пробелькотів він.

— О, дуже добре, — урвав його Снейп, скрививши губи. — Відразу видно, Поттере, що шість років магічної освіти не минули для тебе марно. Привиди прозорі.

Пенсі Паркінсон пискляво захихотіла. Кілька інших учнів теж глузливо шкірилися. Гаррі набрав повітря й спокійно повів далі, хоч у грудях у нього все кипіло:

— Так, привиди прозорі, а інферії — це трупи. Отже, їхні тіла мають масу.

— Це міг би сказати й п’ятикласник, — зневажливо кинув Снейп. — Інферій — це труп, що його воскресило закляття темного чаклуна. Він не живий, а просто виконує, як маріонетка, накази того чаклуна. Привид, як ви вже мали б знати, це залишений на землі відбиток душі, що відійшла в інший світ… і він, як нам глибокодумно роз’яснив Поттер, прозорий.

— Те, що сказав Гаррі, нам дуже корисно знати, якщо доведеться їх розрізняти! — обурився Рон. — Коли ми зіткнемося з таким віч-на-віч у темному провулку, то треба буде якнайшвидше побачити, чи має його тіло масу. Ми ж не почнемо його розпитувати: «Вибачте, ви часом не відбиток душі, що відійшла в інший світ?»

Класом прошелестів смішок і миттю вщух від погляду, яким усіх обвів Снейп.

— Ще десять очок з Ґрифіндору, — повідомив він. — Від тебе, Рональде Візлі, я нічого мудрішого й не сподівався. У тебе самого така маса тіла, що не можеш за допомогою явлення переміститися в класі навіть на півсантиметра.