Луни не було. Гуркіт лунав з дерев’яного пристрою, вкритого безліччю рухомих шестерень та коліщаток. Він нагадував якесь химерне поєднання верстака і набору старих полиць, проте за якусь мить Гаррі збагнув, що це старомодна друкарська машина, бо побачив, як вона випльовує з себе «Базікало».

— Вибачте, — Ксенофілій підійшов до машини, висмикнув з-під величезної гори книжок та паперів, що відразу посипалися на підлогу, брудну скатертину, й накрив нею друкарський верстат, трохи приглушивши голосне бахкання і брязкіт. Тоді він повернувся до Гаррі.

— Чого ти сюди прийшов?

Та Гаррі не встиг відповісти, бо Герміона раптом шоковано скрикнула.

— Містере Лавґуд… що це таке?

Вона показувала на величезний сірий, закручений спіраллю, ріг, можливо, ріг єдинорога. Він був почеплений на стіні й стирчав з неї на кілька футів.

— Це ріг зім’яторогого хропача, — пояснив Ксенофілій.

— Неправда! — заперечила Герміона.

— Герміоно, — пробурмотів зніяковіло Гаррі, — зараз не до того…

— Гаррі, це ріг різкопроривця! Належить до класу «Б» заборонених для продажу матеріалів і тримати його в домі вкрай небезпечно!

— Звідки ти знаєш, що це ріг різкопроривця? — миттю відсахнувся від рога Рон, що нелегко було зробити в цій захаращеній кімнаті.

— Його опис є у «Фантастичних звірах і де їх знайти»! Містере Лавґуд, ви повинні негайно його позбутися, невже ви не знаєте, що він може вибухнути від найменшого дотику?

— Зім’яторогий хропач, — проказав Ксенофілій дуже чітко, з упертим виразом обличчя, — це сором’язлива й дуже чародійна істота, а його ріг…

— Містере Лавґуд, я впізнала рифлені мітки біля основи, це ріг різкопроривця, і він страшенно небезпечний… я не знаю, де ви його взяли…

— Купив, — безапеляційно заявив Ксенофілій, — два тижні тому, у дуже приємного молодого чаклуна, котрий знав про моє захоплення рідкісними хропачами. Це мій різдвяний дарунок Луні. Так отож, — знову звернувся він до Гаррі, — що тебе сюди привело, містере Поттер?

— Нам потрібна допомога, — сказав Гаррі перш, ніж Герміона встигла розкрити рота.

— Ага, — буркнув Ксенофілій. — Допомога. Гм. — Його нормальне око знову вп’ялося у шрам Гаррі. Він був нажаханий і водночас наче загіпнотизований. — Так. Річ у тім… що допомагати Гаррі Поттеру… доволі небезпечно…

— А хіба це не ви закликаєте всіх допомагати Гаррі? — здивувався Рон. — В оцьому вашому журналі?

Ксенофілій глипнув на друкарський верстат, що гуркотів і бряжчав під скатертиною.

— Е-е… так, я висловлював таку точку зору. Проте…