Він легенько постукав по приймачу чарівною паличкою, бурмочучи навмання різні слова. Кілька разів потай глипав на Герміону, явно побоюючись, що вона вибухне сердитою тирадою, однак та вдавала, що його тут просто немає. Хвилин з десять Рон тарабанив паличкою і бурмотів, Герміона гортала сторінки, а Гаррі тренувався виконувати закляття новою паличкою.

Нарешті Герміона злізла з ліжка. Рон негайно перестав тарабанити.

— Якщо це тебе дратує, я більше не буду! — нервово сказав він Герміоні.

Герміона не принизила себе відповіддю, а підійшла до Гаррі.

— Треба поговорити, — сказала вона.

Він подивився на книжку в її руках. Це було «Життя та сміття Албуса Дамблдора».

— Про що? — боязко запитав. Він раптом згадав, що там був розділ, присвячений йому. Не дуже хотілося почути Рітину версію його стосунків з Дамблдором. Герміонина відповідь, одначе, була цілком несподівана.

— Я хочу відвідати Ксенофілія Лавґуда. — Він витріщився на неї.

— Кого?

— Ксенофілія Лавґуда. Луниного батька. Хочу з ним поговорити.

— Е-е… навіщо?

Вона глибоко вдихнула, наче збиралася на силі, й сказала:

— Йдеться про той знак, знак у «Казках барда Бідла». Глянь сюди!

Вона тицьнула «Життя та сміття…» прямо Гаррі під носа. Він неохоче глянув на знімок листа, якого Дамблдор написав Ґріндельвальдові знайомим Гаррі дрібним нахиленим почерком. Він не хотів бачити неспростовні докази, що Дамблдор і справді написав ці слова, що їх не Ріта вигадала.

— Підпис, — сказала Герміона, — Поглянь на підпис, Гаррі!

Він підкорився. Якусь мить не міг збагнути, що вона мала на увазі, та коли уважніше придивився, підсвічуючи собі чарівною паличкою, то побачив, що Дамблдор замінив літеру «А» у слові «Албус» крихітною копією того самого трикутного знака, що був у «Казках барда Бідла».

— Е-е… що ви там?.. — запитав Рон нерішуче, проте Герміона лише зміряла його нищівним поглядом і знову звернулася до Гаррі.

— Він увесь час нам вигулькує. — вела далі вона. — Я знаю, що Віктор казав, ніби це знак Ґріндельвальда, але він був і на тій старій могилі в Ґодриковій Долині, а дати на надгробку набагато давніші, ніж дата народження Ґріндельвальда! А тепер ще й це! Ми ж не можемо запитати в Дамблдора чи в Ґріндельвальда, що це означає… я навіть не знаю, чи Ґріндельвальд іще живий… але можемо запитати в містера Лавґуда. Він мав на собі цей символ на весіллі. Гаррі, я переконана, що це важливо!

Гаррі відповів не зразу. Глянув у її напружене нетерпляче обличчя, а тоді — в навколишню темряву. Після довгої паузи нарешті сказав:

— Герміоно, вистачить з нас однієї Ґодрикової Долини. Ми самі себе вмовили, що треба там побувати, і…