Він підняв угору снича.
— …а Відомо-Хто вишукує третю, хоч і не знає… він думає, що це просто дуже могутня чарівна паличка…
— Гаррі, — Герміона підійшла до нього, щоб віддати маминого листа, — вибач, але я думаю, що ти дуже помиляєшся.
— Та хіба ти не бачиш? Усе збігається…
— Ні, не збігається, — заперечила вона. — Не збігається, Гаррі, ти просто захопився. Будь ласка, — додала вона, — будь ласка, подумай і дай мені відповідь на таке: якби Смертельні реліквії справді існували і Дамблдор про них знав, знав про те, що той, хто ними всіма заволодіє, стане володарем Смерті… Гаррі, чому ж тоді він тобі про все це не сказав? Чому?
Його відповідь не забарилася.
— Герміоно, ти ж сама це вже пояснювала! Бо їх треба знайти самому! Це ж Пошук!
— Та я сказала тільки, щоб переконати тебе відвідати Лавґудів! — роздратовано вигукнула Герміона. — Я й сама не вірила!
Гаррі не звернув уваги.
— Дамблдор завжди давав мені змогу до всього доходити самому. Дозволяв мені випробовувати власну силу, ризикувати. Це все якраз у його стилі.
— Гаррі, це ж не забава, не експеримент! Це щось дуже справжнє, а Дамблдор дав тобі чіткі інструкції: знайти і знищити горокракси! Цей символ нічого не означає, забудь про Смертельні реліквії, нам не можна збиватися на манівці…
Гаррі її майже не слухав. Знову й знову крутив у пальцях снича, сподіваючись, що той якось відкриється — і він продемонструє воскресальний камінь, доведе Герміоні, що не помилявся, що Смертельні реліквії існують.
Вона з надією подивилася на Рона.
— Ти ж теж у це не віриш, правда?
Гаррі глянув на нього. Рон вагався.
— Я не знаю… тобто… щось там наче й збігається, — забелькотів Рон. — Але якщо подивитися загалом… — Він важко зітхнув. — Я думаю, Гаррі, що наше завдання — позбутися горокраксів. Це нам звелів робити Дамблдор. Може… може, краще забути про різні там реліквії.
— Дякую, Роне, — зраділа Герміона. — Я вартуватиму перша.
І вона пройшла повз Гаррі й сіла при вході в намет, поставивши таким чином крапку в їхній дискусії.
Уночі Гаррі майже не спав. Думка про Смертельні реліквії оволоділа ним і він не міг заспокоїтися, бо в розпаленій свідомості вирували ідеї й образи: чарівна паличка, камінь і плащ. Якби ж він зумів ними всіма оволодіти…