— Деякі з них нічим не кращі за смертежерів, — казав Рон. — Ті, на яких я нарвався, були, звичайно, нікчемні, але Білл вважає, що деякі дуже небезпечні. У «Поттерварті» навіть казали…

— Де-де? — не зрозумів Гаррі.

— У «Поттерварті», хіба я не казав, як вона називається? Це та програма, яку я увесь час хочу зловити по радіо, єдина, що повідомляє правду про все, що діється! Майже всі інші радіостанції підтримують політику Відомо-Кого. Всі, крім «Поттерварти». Добре було б, щоб ви самі її почули, але дуже важко настроїтися…

Рон щовечора відбивав чарівною паличкою різні ритми на своєму бездротовому радіоприймачі, ручечки якого крутилися самі собою. Іноді крізь тріск ефіру проривалися уривки порад, як лікувати драконячу вітрянку, а якось вони навіть почули кілька тактів шлягеру «Казан, повний любові». Тарабанячи по приймачу, Рон намагався вгадати пароль, навмання бурмочучи всілякі випадкові слова.

— Переважно це щось пов’язане з Орденом, — казав він. — Біллові чомусь завжди вдається вгадати пароль. Нічого, рано чи пізно вгадаю…

Однак Ронові пощастило аж у березні. Гаррі сидів на варті біля входу в намет, ліниво спостерігаючи, як пробиваються крізь холодний ґрунт пагони гадючої цибульки, коли з намету почувся схвильований крик Рона.

— Зловив! Зловив! Пароль був «Албус»! Гаррі, сюди!

Уперше за багато днів забувши про Смертельні реліквії, Гаррі поспіхом забіг у намет і побачив, як Рон з Герміоною стоять навколішки біля маленького радіоприймача. Герміона, що з нудьги натирала до блиску Ґрифіндорів меч, сиділа з роззявленим ротом і дивилася на крихітний динамік, з якого лунав добре знайомий голос.

— …просимо вибачення за нашу тимчасову відсутність в ефірі, яку спричинили візити чемності, з якими до багатьох у нашому регіоні завітали симпатяги-смертежерчики.

— Та це ж Лі Джордан! — вигукнула Герміона.

— Знаю! — засяяв Рон. — Круто, скажіть?

— …ми знайшли собі нове безпечне місце, — вів далі Лі, — і я радий вітати в студії наших постійних працівників, які вестимуть передачу разом зі мною. Добрий вечір, хлопці!

— Привіт.

— Добрий вечір, Річко.

— «Річка» — це Джордан, це ж від річки Йордан, — пояснив Рон. — Вони всі мають кодові імена, хоч їх легко впізнати…

— Цсс! — засичала Герміона.

— Та перш, ніж почати розмову з Роялом і Ромулом, — продовжував Лі, — зробимо коротке повідомлення про ті смерті, які навіть не згадували, вважаючи їх не надто важливими, «Чаклунська радіомережа новин» та «Щоденний віщун». З великим сумом сповіщаємо нашим слухачам про вбивство Теда Тонкса і Дерка Кресвела.