Ґоблін погладив меч, а його чорні очі блукали від Гаррі до Герміони, від Герміони до Рона і знову до Гаррі.
— Такий юний, — сказав він врешті, — а ворогів так багато.
— То ти нам допоможеш? — запитав Гаррі. — Без допомоги ґобліна ми туди не проникнемо. Ти — наша єдина надія.
— Я… про це подумаю, — сказав Ґрипхук дратівливо.
— Але… — обурився було Рон, та Герміона штурхнула його під ребро.
— Дякую, — сказав Гаррі.
Ґоблін схилив велику опуклу голову й кілька разів зігнув-розігнув свої короткі ноги.
— Думаю, — сказав він, демонстративно влягаючись на ліжку Білла й Флер, — що косторіст уже своє зробив. Нарешті зможу спати. Вибачайте…
— Так, звичайно, — сказав Гаррі, та перш ніж вийти з кімнати, нахилився й забрав Ґрифіндорів меч, що лежав біля ґобліна. Ґрипхук не протестував, але Гаррі здалося, що він помітив обурення в ґоблінових очах, коли зачиняв за собою двері.
— Малий прищ, — прошепотів Рон. — Йому подобається тримати нас у непевності.
— Гаррі, — зашепотіла Герміона, відводячи хлопців далі від дверей, на саму середину темного тісного сходового майданчика, — чи я правильно тебе зрозуміла? Ти хочеш сказати, що в сейфі Лестранжів лежить горокракс?
— Так, — підтвердив Гаррі. — Белатриса так злякалася, коли подумала, що ми туди проникли. Була сама не своя. Чому? Що ми могли там побачити, що ще могли звідти забрати? Вона до смерті боялась, що Відомо-Хто довідається, що ми те щось забрали.
— Я думав, що ми шукаємо місця, у яких побував Відомо-Хто, де він здійснив щось важливе, — розгублено запитав Рон. — Хіба ж він бував у сейфі Лестранжів?
— Не знаю, чи він бував у «Ґрінґотсі», — відповів Гаррі. — У юності він не міг зберігати там золото, бо йому ніхто нічого у спадок не залишив. Хоча, коли він уперше побував на Алеї Діаґон, то міг бачити банк, принаймні, зовні.
Шрам засіпався, але Гаррі не звертав на це уваги. Він хотів, щоб Рон і Герміона зрозуміли все про «Ґрінґотс», перш ніж починати розмову з Олівандером.
— Думаю, що він заздрив усім, хто мав ключі до ґрінґотських сейфів. Думаю, що для нього це була ознака причетності до світу чаклунів. І ще не забувайте, що він довіряв Белатрисі та її чоловікові. Це були найвідданіші його слуги аж до його падіння. А коли він зник, вони скрізь його шукали. Я сам чув, як він сказав це тієї ночі, коли повернувся.
Гаррі потер шрам.
— Навряд чи він сказав Белатрисі, що то горокракс. Він не розкрив Луціусу Мелфою правди про свій щоденник. Можливо, він пояснив їй, що це річ, яку він високо цінує, і попросив заховати в сейф. Геґрід казав, що в цілому світі немає надійнішого місця, щоб там щось зберігати… крім Гоґвортсу.