— Ти забрав мене сюди. Урятував мене.

— Я думаю, ти не шкодуєш? — трохи нетерпляче сказав Гаррі.

— Ні, Гаррі Поттер, — відповів Ґрипхук і накрутив на палець ріденьку чорну борідку, що стирчала з його підборіддя, — але ти дуже дивний чаклун.

— Добре, — сказав Гаррі. — Грипхуче, мені потрібна допомога, і ти можеш мені її надати.

Ґоблін нічим не виявив свого схвалення, і далі насуплено позираючи на Гаррі, наче ніколи такого, як він, не бачив.

— Мені треба проникнути в один Ґрінґотський сейф.

Гаррі не мав наміру говорити це так відверто. Слова самі вилетіли, коли біль пронизав його шрам-блискавку, і він знову побачив контури Гоґвортсу. Він рішуче заблокував свій мозок. Спочатку мав завершити справу з Ґрипхуком. Рон з Герміоною дивилися на Гаррі так, наче він збожеволів.

— Гаррі… — почала було Герміона, але Ґрипхук її перебив.

— Проникнути в Ґрінґотський сейф? — перепитав ґоблін і зморщився, змінюючи позу на ліжку. — Це неможливо.

— Ні, можливо, — заперечив йому Рон. — Таке вже бувало.

— Так, — погодився Гаррі. — У той самий день, коли ми вперше з тобою зустрілися, Ґрипхуче. На мій день народження, сім років тому.

— Той сейф уже був порожній, — огризнувся ґоблін, і Гаррі зрозумів, що, навіть пішовши з «Ґрінґотсу», Ґрипхук з образою сприймав саму думку, що можна прорвати захисні банківські редути. — Він тоді був майже незахищений.

— Зате сейф, у який потрібно проникнути, не буде порожній, а його захист буде надзвичайно потужний, — сказав Гаррі. — Він належить Лестранжам.

Він бачив, як ошелешено перезирнулися Рон з Герміоною, але він ще встигне їм усе пояснити після того, як Ґрипхук дасть свою відповідь.

— У тебе немає шансів, — рішуче заперечив Ґрипхук. — Жодного шансу. «Бо як шукатимеш у нас багатств, яких ти не припас…»

— «…тоді, злочинцю, не забудь…» — так, я знаю, я пам’ятаю, — сказав Гаррі. — Але я не шукаю собі багатств, я не прагну особистої користі. Ти мені віриш?

Ґоблін подивився на Гаррі скоса. Шрам-блискавка заколов, та Гаррі не звертав уваги, відмовляючись знати, біль це чи заманювання.

— Якщо і є такий чаклун, якому б я повірив, що він не прагне особистої користі, — сказав нарешті Ґрипхук, — то це ти, Гаррі Поттер. Ґобліни й ельфи не звикли, щоб їх захищали чи поважали, а ти сьогодні це продемонстрував. На відміну від інших паличконосців.