— Тобто не обов’язково вбивати попереднього власника, щоб стати справжнім володарем чарівної палички? — не вгавав Гаррі.

— Обов’язково? Ні, я б не сказав, що обов’язково треба вбивати.

— Хоч існують легенди, — сказав Гаррі, і серце його закалатало ще швидше, а біль у шрамі значно посилився. Він був переконаний, що Волдеморт вирішив здійснити свої задуми. — Легенди про чарівну паличку… або палички… що переходили з рук у руки через убивство.

Олівандер зблід. На тлі білосніжної подушки він став світло-сірим, а величезні, з кров’яними прожилками, очі світилися страхом.

— Така паличка лише одна, наскільки я знаю, — прошепотів він.

— І Відомо-Хто нею зацікавився, правда? — наполягав Гаррі.

— Я-ак… звідки?.. — прохрипів Олівандер і благально подивився на Рона й Герміону, шукаючи в них допомоги. — Звідки ти це знаєш?

— Він вимагав, щоб ви йому сказали, як подолати зв’язок між нашими чарівними паличками, — сказав Гаррі.

Олівандера охопив жах.

— Він мене катував, зрозумій! Закляттям «Круціатус», і я… я не мав іншого виходу й мусив розповісти йому все, що знаю або про що здогадуюся!

— Я розумію, — сказав Гаррі. — Ви йому сказали про серцевини-близнюки? Сказали, що йому просто треба позичити чарівну паличку в іншого чаклуна?

Олівандер був переляканий і приголомшений тим, як Гаррі все добре знав. Повільно кивнув головою.

— Та це не спрацювало, — вів далі Гаррі. — Моя паличка знову здолала тепер уже позичену чарівну паличку. Ви знаєте, чому так сталося?

Олівандер заперечно, але теж дуже повільно, похитав головою.

— Я ще… ніколи про таке не чув. Тієї ночі твоя чарівна паличка здійснила щось нечуване. Зв’язок між серцевинами-близнюками — це вже дуже рідкісне явище, а от чому твоя чарівна паличка зламала позичену, я взагалі не знаю…

— Ми тут згадували іншу чарівну паличку — паличку, що переходить з рук у руки завдяки вбивству. Коли Відомо-Хто зрозумів, що моя чарівна паличка зробила щось дивне, він прийшов вас розпитати про ту іншу паличку?

— Звідки ти це знаєш? — Гаррі не відповідав.

— Так, прийшов, — прошепотів Олівандер. — Він хотів довідатися все, що я знаю про чарівну паличку, яку називають жезлом Смерті, паличкою Долі або ж бузиновою паличкою.

Гаррі скоса зиркнув на Герміону. Вона була вражена.

— Темному Лорду, — сказав Олівандер тихим переляканим голосом, — завжди подобалася та чарівна паличка, що я йому зробив… тис і феніксова пір’їна, тринадцять з половиною дюймів… аж поки не виявив зв’язку між серцевинами-близнюками. Тепер він шукає іншу, потужнішу, паличку, яка допоможе йому здолати твою.