З кінчика його чарівної палички вистрибнула срібна лань, опустилася на підлогу кабінету, оббігла навколо нього й вистрибнула у вікно. Дамблдор дивився, як вона відлетіла, а коли її срібне сяйво згасло, знову повернувся до Снейпа, і в очах у нього стояли сльози.

— Аж через стільки часу?

— Завжди, — відповів Снейп.

Видиво змінилося. Тепер Гаррі бачив, як Снейп розмовляє з портретом Дамблдора за його письмовим столом.

— Дай Волдемортові правильну дату від’їзду Гаррі від його тітки й дядька, — сказав Дамблдор. — Бо інакше виникнуть підозри, оскільки Волдеморт вважає, що ти в курсі всього. І спробуй підкинути ідею двійників-принад… думаю, це гарантуватиме Гаррі безпеку. Спробуй конфундувати Манданґуса Флечера. І ще, Северусе, якщо тебе змусять узяти участь у гонитві, дій якомога переконливіше… Не підмочи своєї репутації в очах Лорда Волдеморта, інакше Гоґвортс опиниться в руках брата й сестри Керроу…

І ось Снейп уже сидить разом з Манданґусом у якійсь незнайомій таверні. Манданґусове обличчя на диво порожнє, а Снейп зосереджено супиться.

— Ти запропонуєш Орденові Фенікса скористатися приманками. Багатозільна настійка. Поттери-двійники. Тільки це може щось дати. Ти забудеш, що це я тобі запропонував. Подаси як свою ідею. Зрозумів?

— Зрозумів, — пробурмотів Манданґус з туманними очима…

У наступному видиві темної безхмарної ночі Гаррі летів на мітлі поруч зі Снейпом. Їх супроводжували інші смертежери в каптурах, а попереду летіли Люпин з Гаррі, що насправді був Джорджем… один смертежер випередив Снейпа і підняв чарівну паличку, цілячись Люпинові у спину…

— Сектумсемпра! — крикнув Снейп.

Але закляття, скероване на смертежерову руку з чарівною паличкою, пролетіло повз ціль і влучило в Джорджа…

А далі — Снейп стоїть навколішки у Сіріусовій кімнаті. Сльози крапають з кінчика його гачкуватого носа, а він читає старого листа Лілі. На другій сторінці було всього кілька слів:

товаришував будь-коли з Ґелертом Ґріндельвальдом. Я особисто думаю, що вона вже починає втрачати глузд! З великою любов’ю, Лілі

товаришував будь-коли з Ґелертом Ґріндельвальдом. Я особисто думаю, що вона вже починає втрачати глузд!

З великою любов’ю,

Лілі

Снейп узяв аркуш, що зберігав підпис Лілі та її любов, і заховав під мантію. Тоді роздер надвоє фотографію, яку також тримав у руках, залишив собі ту половинку, з якої всміхалася Лілі, і кинув на підлогу під комод ту, де були Джеймс і Гаррі…

Ще одне видиво: Снейп знову стоїть у директорському кабінеті, а у власний портрет поспіхом забігає Фінеас Ніґелус.