Через годину Максові здається, що по його тілу проїхалось авто. Він уже не може ні дихати, ні кричати.

— Ваш син дуже страждає, — каже інший лікар. — Дозвольте хоча б дати йому знеболювальне. Одна проста ін’єкція...

— Ruhe, bitte! — не розплющуючи очей, обриває лікаря батько І знову поринає в молитву.

«Тату, прошу тебе! — хоче закричати Макс. — Дозволь їм полегшити біль!» Але слова тонуть у нападі кашлю.

Ще через годину біль стає просто жахливим.

— Вашого сина може паралізувати, — бідкається один із лікарів. — Він навіть може померти! У нас є ліки, що врятують його.

Фрау і герр Колери не допускають лікарів до сина. Вони не вірять у медицину. Хто вони такі, щоб втручатися в плани самого Господа? Вони моляться ще завзятіше. Зрештою, це ж Бог дав їм цього хлопчика. Навіщо Йому відбирати його в них? Мати шепоче йому, щоб був сильний. Вона пояснює, що Бог його випробовує... так само, як колись випробовував Авраама... перевіряє, наскільки міцна його віра.

Макс намагається вірити, але біль стає просто нестерпним.

— Я більше не можу на це дивитись! — у розпачі вигукує один із лікарів і вибігає з кімнати.

До світанку Макс уже ледь притомний. Усі м’язи звело судомою. Де ж Ісус? застановляється він. Він що, мене не любить? Йому здається, що життя виходить з його тіла.

Мати заснула навколішках біля ліжка, обіймаючи його. Батько стоїть біля вікна і дивиться на схід сонця. Здається, він перебуває в якомусь трансі. Макс чує, як він безперестанку бурмоче молитви, благаючи Бога змилосердитися над його сином.

І цієї миті Макс зауважує когось над собою. Хто це? Янгол? Він уже майже нічого не бачить. Повіки в нього розпухли й не піднімаються. Цей хтось шепоче йому на вухо, але голос, який він чує, не схожий на голос янгола. Макс упізнає одного:і лікарів... Того, що два дні просидів в кутку кімнати, без упину благаючи Максових батьків дозволити дати хлопцеві якісь нові ліки з Англії.

— Я ніколи собі не пробачу, — пошепки каже лікар, — якщо не зроблю цього. — Він обережно піднімає худеньку руку Макса. — Шкода, що я не зробив цього раніше.

Макс відчуває легкий укол — через біль він майже не помітний.