— Сядь, ешь, — лікар поклав руку йому на плече.

— Пусти мене, я піду погуляю коридором. Чуєш, — поглянув лікареві на перенісся, — до мене ніхто не приходив, поки я тут лежав?

— Нет, никто, — погладив пальцями ніжне Давидове волосся, той напружився, і, здалося, всі його м'язи враз ствердли, наче в дикої тваринки, яка побачила мисливця чи хижака, що завмер перед стрибком і вишкірив свої великі жовтуваті зуби. За кілька місяців вуличного життя Давид навчився простих і водночас жорстоких уроків виживання. Він зрозумів:

1) Ти в цьому світі один, і все, що маєш, матимеш чи плануєш мати, мусиш здобувати сам, покладаючись тільки на власні сили.

2) Усі, хто не з тобою — проти тебе, і найпростіше, що ти можеш зробити, — тримати їх на відстані, а найскладніше — позбутися їх якомога швидше.

3) Завжди дивися людині просто в очі, тримай голову високо піднятою, ніколи не дозволяй собі розслаблятися, не вибачай образ, насмішок чи кепкувань, завжди відповідай ударом на удар, допоки ти або твій ворог не впаде на землю.

4) Завжди дотримуй свого слова. І неважливо, кому ти що пообіцяв. Сказав — зроби, ти змусиш людей тебе поважати.

5) Любов до себе починається з ненависті. Хочеш собі добра — змусь себе працювати через силу і «не хочу», тільки так ти зможеш чогось досягти.

6) Нікому не вір. Тільки собі. Повірити комусь — значить віддати в його руки своє власне життя.

7) Ніколи не кричи на людей, узагалі намагайся ніколи не підвищувати голос. Так ти навчишся панувати над самим собою, а значить, зумієш запанувати над світом і людьми.

8) Не звикай до речей і людей, бо все, що здобув, зможеш і втратити. То навіщо завдавати собі зайвого болю й робити себе вразливим?

9) Нікого не бійся. Окрім смерті. Це дозволить тобі прожити довше за інших.

10) Якщо розумієш, що словами не вдасться владнати конфлікт, завжди бий першим і не давай можливості супротивнику підвестися з колін. Не жалій нікого, бо й тебе не пожаліє ніхто.

Лікар дивився на Давида і бачив у ньому маленького беззахисного хлопчика, якого можна легко обманути, образити, якому можна завдати болю, та, власне, що завгодно можна зробити з хлопчиною, який головою не дістає тобі до плеча. Давид відчував його погляд. Він навіть міг із певністю сказати, що саме думає оцей опасистий чолов'яга, який торкається своїми масними пальцями його волосся. Враз Давид підвів голову, і їхні очі зустрілися. Перше та найголовніше, що зрозумів лікар, коли дві маленькі цяточки дитячих очей уп'ялись йому в саму душу, так це те, що в них зовсім немає страху. Такого спокійного й відважного погляду йому ще не доводилося бачити. Навіть якби зараз перед цією маленькою істотою з'явився привид чи якась химерна потвора, він і тоді б не здригнувся і продовжував дивитися прямо перед собою, стиснувши маленькі кулачки.