— Поклади на місце і не простягай лапи, гандон! — рикнув олігарх.

Авер’янов потупився, ховаючи руки в складеному на колінах пальто.

Ельдар Гараган присунувся ближче до гостя і заговорив, дихаючи йому в обличчя:

— Хочеш, щоб я тобі допоміг? Допоміг ліквідувати пілота? Де ти таких слів набрався, «ліквідатор» хрінів?! — багатій розпалювався на очах. — І взагалі: як ти смієш звертатись до мене з таким проханням? Хто я по-твоєму? М’ясник? Чикатило за викликом? Чи, може, на моїй візитці написано «Ліквідатор занадто балакучих пілотів», га?!

Втиснувши голову в плечі, не сміючи підняти погляд, росіянин почервонів. Олігарх повернувся в попереднє положення, поклав голову на обтягнутий шкірою виступ сидіння і заплющив очі. Якийсь час обоє мовчали, «Фантом» від’їжджав усе далі від Києва, поки Гараган не підняв голову. Згаслі, матові очі, неначе вдавлені глибоко в пластилін камінці, нічого не виражали.

— Записуй номер телефону, — сказав він.

— Га? — скинув голову Авер’янов.

— Нуль-дев’ять-шість… — почав диктувати Гараган.

Григорій, струснувши заціпеніння, дістав із кишені жакета смартфон і тремтячими пальцями записав номер. Він зрозумів, що Гараган не відступається від АНТК. Ельдар, мляво водячи поглядом по даху салону, закінчив:

— Зателефонуєш завтра ввечері, не раніше. Карий допоможе тобі.

Останньої репліки Авер’янов не зрозумів. Він чекав, готовий зафіксовувати подальші інструкції, проте олігарх не вимовив ні слова.

— То мені, ну, сказати, що я від вас?

Гараган крутнув головою так різко, що Григорій здригнувся. На якусь мить росіянину здалось, що мільярдер кинеться на нього, наче кобра, що хоче вжалити жертву.

— Не смій згадувати про мене в жодній розмові — чи то приватній, чи то телефонній, — прошипів Гараган. — Просто зателефонуєш, і все. Розкажеш, що треба зробити і скільки на це є часу, після чого тобі озвучать, куди, коли і скільки принести грошей, — задумавшись, чоловік запитав: — Чи ти очікуєш, що я платитиму за розгрібання вашого лайна?

— Ні, Ельдаре Юліановичу, ні, я про таке навіть не думав! — не моргнувши, збрехав Авер’янов. Насправді він жодного разу не замислювався над тим, що за «ліквідацію» доведеться розплачуватися з власної кишені, і тепер намагався уявити, скільки коштуватиме замовне вбивство. — Пілот зараз у лікарні у Франції, — несміливо додав він. — У Європейському шпиталі ім. Жоржа Помпіду.

— І що?

— Із цим будуть якісь проблеми?

— Ні, — відмахнувся Гараган і криво всміхнувся: — Боїшся, що доведеться платити за Шенгенську візу?

«Боюсь, щоб ваш «ліквідатор» не облажався у Євросоюзі».