Діана обхопила руками його голову, зануривши пальці в густу чорну гриву. Згодом змістилась трохи вбік і вперед, відштовхнувшись від умивальника, правою ногою відчувши, як збільшується, набрякаючи, член Марселя.
«
Шаленіючи, француз розстебнув ґудзики під коміром плаття й оголив Діанині плечі та груди. Тихо застогнавши, вона дозволила йому розстебнути застібку ліфчика і допомогла скинути його, вивільняючи повні груди. Марсель сп’яніло ахнув; Діана, дражливо розсміявшись, вигнула спину. Не забираючи рук із його волосся, вона притягнула голову Марселя до грудей. Він цілував їх по черзі — то одну, то другу, ковзаючи язиком по загострених і чітко окреслених коричневих сосках. Діана куйовдила кучеряве волосся.
— Тобі треба підстригтися… — нарешті прошепотіла вона, опускаючи руки до пояса його штанів.
— Ага, — тремтячи від збудження, сказав Марсель. — Усе, що забажаєш.
Дозволивши розстебнути пасок, він розвернув Діану спиною, задер поділ її плаття — сукня зіжмаканим поясом обкрутилась довкола талії — і, підчепивши пальцями, стягнув до литок тонкі білі трусики. Зігнувшись над умивальником, майже торкаючись лобом дзеркала, Діана однією рукою торкнулася вологої, готової вибухнути, переповнивши все тіло хмільним, збудженим вогнем, промежини, а іншою, відвівши її за спину, намацала неправдоподібно товстий член Марселя…
У якийсь момент її хтиві стогони переросли в безсоромні крики, які було чутно аж у вестибюлі штаб-квартири ВЕА, проте ніхто, здається, на це не зважав…
38
15 лютого 2013, 12:03 (UTC +2) Київ, Україна
Довжелезні, у клубках сірих бризок TIR-вантажівки мчали на захід по Брест-Литовському шосе, розсікаючи тупими носами розмокле повітря. Здійняте TIR’ами збурення прокочувалося до узбіччя і ледь чутно розхитувало припарковану на відстані сотні метрів від заправки «Окко» чорну «Toyota Camry». Всередині, поклавши праву руку на кермо, а ліктем лівої впираючись у виступ на дверцятах, сидів і чекав Авер’янов.
Приїхавши за півгодини до призначеного часу, Григорій спинив машину точно в тому місці, де звеліла секретарка Гарагана. Ельдар Гараган славився тим, що призначав побачення діловим партнерам у, м’яко кажучи, не зовсім нормальних локаціях, серед яких закритий на зиму іподром на Теремках видавався найменш дивним. Якщо в розмові піднімали особливо важливі теми, Ельдар Юліанович міг закликати співрозмовника прогулятись пляжем на Трухановому острові, запросити партнера до Броварського лісу за Биківнянським кладовищем або — ще краще — побалакати, блукаючи в одному з урочищ поблизу Позняків. Справжньої причини цих дивацтв ніхто не знав. Дехто припускав, що Гарагану так краще думається, інші стверджували, що олігарх боїться банального прослуховування і тому вибирає малолюдні, щоразу інші місця. Зрештою, яка різниця? Людина з мільярдними статками може дозволити собі подібні примхи.