43

Разом із Марселем Діана повернулась до «The Westin Paris» і забрала речі. У холі біля рецепції вона скористалась готельним wi-fi і замовила квитки до України. Як і припускала, на сьогодні вільних місць до Києва не було. Їй удалося забронювати квиток лише на завтра, 17 лютого, на рейс PS128 компанії «Міжнародні Авіалінії України». Літак відправлявся з аеропорту ім. Шарля де Голля о 14:00 і прибував до Києва о 18:05 за місцевим часом. Потім вони поїхали до «Forum des Halles», де Діана витратила останні гроші на конструктор «Lego» для Артема і велику машину на радіокеруванні для Дані. На коробці, у якій продавали машину, стояв знак «3+», проте Діана не зважала: її зірвиголова не пальцем роблений, опанує.

Ту ніч вона провела у квартирі Марселя. Француз дістав із домашнього бару дороге вино, сам приготував лазанью, але романтичної вечері не вийшло. Діана думала тільки про те, як помститись Авер’янову, не надто переймаючись тим, щоб підтримувати розмову.

Уночі вони кохались — також без особливої пристрасті. На цей раз француз скінчив швидше, а Діана так і не отримала задоволення.

Зранку Марсель Лакруа відвіз її до аеропорту. Вони незграбно попрощались, потупцяли один перед одним, намагаючись уникати прямих поглядів, і зрештою француз розвернувся, щоб піти. І лише тоді Діана рвонулась уперед і схопила чоловіка за руку.

Марсель обернувся.

— Тримай мене в курсі, — свердлячи його поглядом, попросила Діана. — Пообіцяй, що розповідатимеш про перебіг розслідування.

— Обіцяю, — сумно посміхнувшись, схилив велику голову Марсель. Відчувалось, що він не хоче відпускати українку.

— Спасибі. Я маю право знати, — вона намагалась виправдати своє прохання.

— Я розумію, — кивнув чоловік.

— Дякую тобі за все, — Діана розвернулась і закрокувала до стійок реєстрації.

Пройшовши паспортний контроль, вона зателефонувала Гені.

— З тобою все добре? — він моментально відчув, зрозумів з голосу, що з дружиною щось негаразд.

— Так, — відказала Діана, хоча голос звучав невпевнено. — Я повертаюсь.

— Коли? — Гена зрадів.

«Чи, може, він п’яний?» Діана не мала сил вслуховуватись у голос чоловіка, щоб визначити, підхмелений він чи ні.

— Сьогодні о шостій вечора.

— О, — ще більше радості в голосі. І ще — наче полегшення. — Тебе зустріти?

«Як ти мене зустрінеш, бовдуре? — ледь не спалахнула вона. — Сиди з дітьми».