— Як долетіла, Діано?

— Е-е, — Діана стрепенулась й зосередилась на телефоні. — Долетіла? — вона ледь не перепитала «Куди долетіла?», проте вчасно схаменулась. — Чудово, дякую.

Кіт вишкірився і несамовито, з якоюсь воістину сатанинською силою закричав:

— МЯ-А-А-А-А-А-А-У-У-У-У-У-У!!!

— Як хлоп’ята?

Грубодупенко повільно посунув на Діану. Жінка відступила на кухню, у витягнутій руці стискаючи блискучу трубу.

— Ще не бачила… — зривисто відповідала вона, — зараз чоловік… має… привести… Але дякую, що по… поцікавились.

— МЯ-МЯ-МЯ-А-А-А-А-А-А-А-А-А-А-У-У-УВ!!! — навіснів рудий котяра.

— Будеш завтра на роботі?

— МЯ-А-А-А-А-А-А…

— Так. А чому ви запитуєте?

Котяра спинився за кілька кроків від Діани, з ненавистю глипаючи на хазяйку. Тепер їх розділяв лише стіл.

— Ти могла взяти вихідний, — пояснив Рева, — бо на кілька днів раніше вийшла з декрету, крім того, працювала протягом суботи і неділі.

Грубодупенка аж трусило від люті. Діана ніколи раніше його таким не бачила. Вона вперлася сідницями в кухонну тумбочку. Простору для відступу більше не лишалося.

— Григорій Макарович попросив вийти завтра і підготувати звіт, — хрипко сказала вона телефону.

— Розумію, — дивним голосом відповів Рева.

Несподівано Грубодупенко вискочив на стіл.

— Бля! Пішов геть! — вирвалось у Діани. Вона махнула трубою в повітрі, але котяра легко ухилився, прослизнув уперед і застромив голову в пакет. Його цікавили продукти. Їжа.

— Діано? — долинуло з мобілки. — Я знову невчасно?

— МЯ-А-А-А-А-А-А-У-У!!! — Грубодупенко з переможним ревом витягував з пакета ковбасу. Тримаючись на безпечній віддалі, Діана легенько торохнула його трубою по голові. Кіт лише відмахнувся лапою і трофея не випустив: час для переговорів давно минув.