Уранці 20 лютого Карий літаком повертався з Бельгії до України.

57

19 лютого 2013, 17:27 (UTC +0) Міжнародний аеропорт Лондон-Хітроу Термінал 5

Рейс BA 883 прибув до London-Heathrow точно за розкладом.

Діана ввімкнула мобільний телефон, коли «Airbus A320» компанії «British Airways» розвернувся і почав сповільнюватись перед терміналом. Височенна чотириповерхова будівля зі скла і металу поволі насувалась, затуляючи небо. Працівники аеропорту Хітроу підводили до літака розсувний рукав, готуючись «приклеїти» його до борту, коли «Airbus» остаточно зупиниться.

Налаштування роумінгу тривало хвилину. Коли українська sim-картка під’єдналась до британської мережі, Діана побачила одне повідомлення про новий мейл, що надійшов до її приватної скриньки, і шість пропущених дзвінків від Марселя Лакруа.

ШІСТЬ ДЗВІНКІВ!

Вона відчула, як у неї підкошуються коліна. Простір стікав, розпливався перед очима. Гомін і голоси велетенського термінала долинали, наче крізь товщу води. Відчуття скидалося на страшний сон, на якусь збочену, мефістофелівську форму дежавю. «Хоча ні, — подумала Діана, — це ніби переглядати старий фільм, точно знаючи, коли й де загинуть персонажі, і раптом самій опинитися на місці одного з героїв».

Вона швидко набрала Марселя. Француз відповів відразу.

— Я в Лондоні, — тремтячим голосом сказала Діана. — Щойно приземлилася, — їй хотілося говорити, відтягуючи той момент, коли озветься Марсель. — Що сталося?

— Це якийсь жах, — прохрипів чоловік.

Українка безсило опустилась у крісло зали очікування. Долоні похололи.

— Ротко?

Лакруа мовчав. Діана нетерпляче викрикнула, привертаючи до себе увагу пасажирів:

— Це Ротко?

— Так… — зрештою витиснув француз.