Діана слухала, киваючи головою після кожного речення.

— Зайдемо з іншого боку, — продовжив Олексій: — Радислав наближається до смуги з нормальною швидкістю, але значно вище від глісади. Він пролітає кромку на висоті двадцяти восьми метрів (висоті десятиповерхового будинку!), хоч з невідомих причин не зважає на це, і тут — помічає снігоочисник. Знову ж: для чого витискати тягу на максимум? Для чого рвати штурвал на себе? «ААРОН 44» і так на висоті двадцяти метрів! Достатньо потримати штурвал, не даючи змоги лайнеру опуститися нижче. Якби за таких умов Ротко дав повний газ і задер носа, літак уникнув би зіткнення, навіть якби посеред смуги стояла Ейфелева вежа!

Жінка геть розгубилася.

— Я заплуталася. Ви все правильно говорите, але в такому разі я геть не розумію, що не так…

— Що тут не розуміти? — Олексій невесело всміхнувся. — Усе просто. Якщо під час заходу Ротко спокійно веде літак до точки торкання, то це означає, що на момент пролітання над торцем посадкової смуги лайнер рухається з нормативною швидкістю і знаходиться там, де й має бути, — на висоті п’ятнадцяти метрів. Інакше — ніяк.

— Але це не збігається із записами ЦФР! — аж надто запально вигукнула Діана.

Олексій Рудик відповів, не дивлячись на похресницю:

— Отже, записи неправильні.

Діана смикнулася, з горлянки випорснув здавлений звук. Її підозри підтвердила людина, яка все життя присвятила конструюванню літаків. Невже це правда? Такого не було за всю історію авіації.

— Як це довести? — хрипко спитала вона.

«Невже запис таки змінено? — гуло в голові. — І треба ж, щоб це сталося саме з батьковим літаком!»

Її хрещений розвів руками і невесело всміхнувся:

— Не знаю. Принеси мені запис, я послухаю.

Діана закивала головою і полізла в сумку по диск. Вона пам’ятала, що Олексій Рудик так і не навчився вправлятися з електронною скринькою і навряд чи самостійно впорається із цифровим MP3-файлом. Через це Діана записала завершальний фрагмент розмови пілотів на диск у форматі .CDA, який можна прослухати і на CD-програвачеві, і на персональному комп’ютері.

— Ось, тримайте, — вона простягнула блискучий диск у прозорій коробочці хрещеному батькові, — тільки не кажіть нікому, що отримали його від мене.

Старий авіатор посміхнувся, виставивши напоказ два ряди ідеально рівних і білих зубів (штучні щелепи, — збагнула Діана).