— Qui est-ce?[92] — проскрипів дідусь.

«Лайно», — подумав Карий.

Чи зможе старий описати порушника спокою, якщо до нього припреться поліція?

Справа біля ліжка стояла напівпорожня крапельниця. Карий вишкірився. Витяг із кишені другий шприц, зняв ковпачок з голки і випустив повітря. Залишати свідків він не міг.

Водночас, убивши старця, він ризикуватиме ще більше. Долоні під гумовими рукавичками спітніли. Губи пересохли так, наче Карий не пив рідини з учорашнього вечора.

Вицвілі очі дідуся поширшали. Він побачив шприц у руці незнайомого чоловіка.

— Qu’est-ce-que vous faitez?[93] — ледве виштовхуючи слова крізь тонкі посинілі губи, прошепотів він.

Поліція не прийде. Ніхто не запідозрить, що пілот помер не своєю смертю. А старий до вечора забуде все, що бачив.

Карий нічого не відповів і, ховаючи 5-мілілітровий шприц назад до кишені, обернувся до дідуся спиною. Визирнувши у коридор, переконавшись, що його ніхто не бачить, убивця перебіг до дверей чорного ходу і безшумно прослизнув на сходову клітку.

Забравши покинуту на сходах шкіряну куртку, Карий вискочив надвір і рвонув геть від будівлі Європейського шпиталю.

Крокуючи до станції метро «Lourmel», чоловік зацікавлено розглядав перехожих. Він не відчував жалю до вбитих ним невинних людей. Під час служби в спецпідрозділі МВС «Беркут» його привчили поділяти світ на невинних чи винуватих, добрих або злих, а на своїх та чужих. Чужі заважали успішному виконанню завдання, чужі завжди знаходилися з іншого боку барикад. Усе просто.

Карий зітхнув. Пірнувши в метро, він поїхав до станції «Gare du Nord» у 10-му окрузі на півночі Парижа, біля якої знаходиться Північний вокзал, один із семи залізничних вокзалів Парижа, найбільший за кількістю пасажирів у Європі. О 20:55 він сідав на потяг THA 9389 компанії «Thalys» до Брюсселя. Карий купив квиток через Інтернет на вигадане ім’я MARK BURAKOV. У Європі із цим легко: друкуєш електронний квиток, займаєш місце у вагоні, і десь на середині шляху провідник перевіряє твою роздруківку. Вважається, що роздруківка може бути лише в того, хто заплатив за квиток, тож за відсутності пасажирів, які претендують на те ж місце, провідники не вимагають документів. На випадок, якщо підтвердження все ж знадобиться, Карий заготував фальшиве водійське посвідчення на ім’я Марка Буракова, дані якого він вказав під час бронювання квитка. Завдяки цьому поліції — раптом вона таки візьметься длубатись у справі Радислава — буде важче відстежити його пересування.