За такої дози смерть могла настати не відразу, а за день-півтора, залежно від швидкості поширення отрути в організмі та ослабленості організму Ротка після аварії. Навіть якщо пілот не сконає миттєво, врятувати його не зможе ніхто. Для рицину не існує протиотрути. Якщо людину отруїли, вона раніше чи пізніше помре, оскільки рицин спричиняє незворотні зміни в печінці, легенях і нирках.

На випадок непередбачених обставин Карий наготував ще один шприц, більший — 5-мілілітровий, у якому розчинив 16 мг рицину. Втім, він сподівався, що йому не доведеться ним скористатися. Наявність другого шприца сповнювала убивцю відчуттям хворобливого збудження від усвідомлення власної могутності. Він упивався думкою про те, що тримає в руках достатньо отрути, щоб спровадити на той світ весь персонал Європейського шпиталю ім. Жоржа Помпіду. Звісно, якщо порівну на всіх поділити…

Медсестра вийшла з палати Ротка, несучи в руках спорожнілий пакет з-під фізрозчину і якісь склянки. Також порожні.

«Міняла крапельницю, — подумки відзначив Карий. — Чудово, просто чудово». Тепер глюкоза із розчиненим у ній рицином змішається зі свіжим фізрозчином й ліками, й отрута потраплятиме в організм пілота поступово, рівномірно розповсюджуючись у тілі.

Він вислизнув зі схованки і швидко, не криючись, — втрачати більше не було чого — закрокував до палати пілота. Прочинив двері, озирнувся — у коридорі нікого. Зайшовши, Карий тихо причинив двері палати і підійшов до ліжка, на якому, заплющивши очі, витягнувся пілот. Без зволікань, які так полюбляють режисери голлівудських фільмів, убивця видобув із кишені шприц, уставив його в дозатор крапельниці і легенько натиснув на поршень. Карий, спостерігаючи за Ротком, хутко впорснув у систему весь розчин, після чого витягнув шприц, акуратно закрив голку пластмасовим ковпачком і безшумно висковзнув із палати.

Радислав Ротко лежав, не розплющуючи очей, не здогадуючись, що з кожною краплею фізрозчину у його тіло просочується одна із найстрашніших отрут, винайдених за всю історію людства.

У кінці коридора низькоросла темношкіра прибиральниця котила перед собою візок із миючими засобами, шваброю і відром з водою. Вона стояла спиною до Карого, але, почувши слабке «клац», із яким зачинилися двері, почала обертати голову. Карий рвонув уперед, махом пролетівши кілька метрів, що відділяли його від наступної палати, і заскочив досередини. Злобно скривившись, він роззирнувся.

На високому ліжку лежав зморщений старигань. Через рідке й розкошлане сиве волосся його голова нагадувала змочену дощем кульбабку. Старий чоловік повернув лице і запалими очима втупився в Карого. Попри очевидну слабкість, дідусь зберігав ясність розуму. Секунду чи дві вони роздивлялись один одного; Карий намагався визначити, чи здатен немічний дідуган дотягтись до кнопки виклику медсестри і здійняти тривогу. Переконавшись, що старий надто слабкий, щоб підводитись, убивця підскочив до ліжка, спершу відшукав очима, а тоді схопив рукою і відкинув геть кнопку екстреного виклику.