Светлый фон

— Це було зовсім не так, як ти думаєш.

Вона думає те, що вона думає; хоч вона й кохає Скота Лендона, але вона не прив’язана до колеса його жахливого минулого, і вона думатиме те, що вона думає. Вона знатиме те, що вона знає.

— А тобі було десять років, коли це сталося? Коли твій батько…

— Атож.

Йому було лише десять років, коли батько вбив його улюбленого старшого брата. Коли батько по-звірячому вбив його улюбленого старшого брата. І Частина Четверта цієї історії позначена своєю власною страхітливою неминучістю, хіба ні? Вона не має жодних причин для сумніву. Вона знає те, що вона знає. Те, що він мав тоді лише десять років, нічого не змінює. Він був зрештою вундеркіндом у всьому іншому.

по-звірячому

— І ти його вбив, Скоте? Ти вбив свого батька? Ти його вбив, це ж правда?

Голова в нього похнюплена. Волосся висить, затуляючи йому обличчя. Потім із-за цієї темної завіси проривається назовні одне сухе й конвульсивне схлипування, схоже на уривчасте «гав» собаки. Потім — тиша, але вона бачить, як здіймаються його груди, намагаючись скинути з себе важкий тягар. А тоді:

— Я розрубав йому киркою голову, коли він спав, і скинув його труп у висохлий старий колодязь. Це було в березні під час ураганної сніжної пурги. Я витяг його назовні за ноги. Я хотів закопати його там, де був похований Пол, але в мене не стало сил. Я намагався, намагався і намагався, але він, Лізі, не піддавався моїм зусиллям. Він наче впирався. І тоді я зіпхнув його в колодязь. Певно, він і досі лежить там, та коли вони продали ферму з аукціону, то я… я… Лізі… я… я… боявся.

боявся.

Він тягнеться до неї, наче сліпий, і якби її там не було, він упав би обличчям на землю, але вона тут, і вони

Вони

Вони вдвох якось дають собі раду

16

16

— Ні! — прогарчала Лізі.

Рвучкими рухами пальців вона згорнула меню майже в рурочку, тицьнула його назад у кедрову скриньку і з ляском опустила кришку. Та було вже пізно. Вона зайшла надто далеко. Було вже пізно, тому що

17

17

Якось вони спромоглися вибратися з-під верби під снігопад. Вона обняла його під деревом ням-ням, і вони