Вони вже зовні, під снігом.
18
18
Лізі сиділа в себе на кухні із заплющеними очима, кедрова скринька стояла перед нею на столі. Сонячне світло, яке вливалося крізь східне вікно, проникло крізь її повіки и утворило щось подібне до бурякового відвару, який коливався й плюскотів у ритмі її серця — ритмі, який зараз був занадто швидким.
Вона подумала: «Гаразд, цей спогад я вже пережила. Думаю, я зможу жити з одним. Один спогад мене не вб’є».
Вона розплющила очі й подивилася на кедрову скриньку, яка стояла перед нею на столі. Скриньку, яку вона шукала з такою нестямною наполегливістю. І тут їй пригадалося те, що колись сказав Скотові батько.
Психодіотам була властива — серед усього іншого — манія вбивства, більш або менш виражена.
А придуркам? Скот допоміг їй скласти про це свою думку в ту ніч. Придурки перебували у стані такого собі домашнього ступору, як її рідна сестричка, яку вони з Дарлою прилаштували в Ґрінлоні.
— Якщо ти робиш це задля врятування Аменди, Скоте, — прошепотіла Лізі, — то ти можеш про це забути. Вона моя сестра, і я люблю її, але не настільки. Я повернуся в це… в це пекло… заради тебе, Скоте, але не заради неї чи когось іншого.
У вітальні задзвонив телефон. Лізі підхопилася на ноги, ніби дістала удар кинджалом, і голосно зойкнула.
IX Лізі й Чорний Принц Інкунків (Обов’язок любові)
IX
Лізі й Чорний Принц Інкунків
(Обов’язок любові)