О прокляття, тепер вона відчула, що таки плаче.

Вона бачила нерозпечатану пачку паперових серветок у верхній лівій шухляді письмового столу. Вона дістала її, відкрила і стала втирати собі сльози серветкою. Вона почула, як у сусідній кімнаті Тімоті Ботемз закричав: «Він утік, ви сучі діти!» і зробив ще один зі своїх стрибків, схожих на стрибки ворони. У фільмі залишилася лише одна сцена. Санні повертається до дружини тренера. Своєі вже немолодої коханки. Після цього стрічка перемотується.

На письмовому столі телефон коротко дзенькнув. Лізі знала, що це означає так само безпомилково, як вона знала, що мав на увазі Скот, коли зробив той слабкий круговий рух рукою в останню хвилину свого життя, рух, який означав усе так само.

Телефон був мертвий, дроти були або вирвані, або перетяті. Дулей був тут. Чорний Принц Інкунків прийшов по неї.

XV Лізі й Довгий хлопець (Пафко[78] біля стіни)

XV

Лізі й Довгий хлопець

(Пафко[78] біля стіни)

1

1

— Амендо, ходи сюди!

— Хвилинку, Лізі, фільм майже…

— Амендо, негайно сюди!

Вона підняла слухавку телефону, переконалася, що в ній глухо, й поклала її назад. Вона знала весь подальший хід подій. Здавалося, він був весь час із нею, як солодкий присмак у її роті. Далі — світло, і якщо Аменда не підійде раніше, ніж воно погасне…

Але ось і Аменда — стоїть між альковом розваг і довгою головною кімнатою, несподівано налякана й стара. На стрічці відеомагнітофона дружина тренера скоро пожбурить кавник об стіну, розлютившись тому, що її руки тремтіли й вона не могла налити каву. Лізі не здивувалася, що її власні руки також тремтять. Вона підняла револьвер. Аменда побачила, як вона це зробила, і здавалося, злякалася ще більше. Як леді, що воліла б зараз бути у Філадельфії, якщо взяти до уваги всі обставини. Або жінка в ступорі. «Запізно, Амендо», — подумала Лізі.

— Лізі, він тут?