Луїс відсунув штору вбік, щоб детальніше роздивитися машину. Це було маленьке блакитне авто «Шевроле Шеветт».

А на ньому лежав, згорнувшись клубочком, Черч.

Перш ніж відпустити штору, Луїс довго дивився на авто. У Джада були гості, от і все — що з того? І, певно, ще рано турбуватися про те, що трапилося чи не трапилося з Ґейджем. Черч тоді повернувся о першій по обіді, а зараз була лише дев’ята ранку. Дев’ята година прекрасного травневого ранку. Йому б просто спуститися, зробити собі кави, витягнути електрогрілку й обгорнути її навколо коліна, але …

Але що робив Черч на даху тієї машини?

— Ой, та годі вже, — вголос мовив він і пошкандибав назад до холу. Коти сплять завжди і всюди — така вже їхня природа.

От тільки Черч більше не переходить через дорогу, пам’ятаєш?

— Забудь, — пробурмотів він собі під носа і зупинився на півдороги вниз по сходах (через біль доводилося спускатися боком). Розмовляти з самим собою — погана звичка. То що ж…

Що ж то була за істота вночі в глибині лісів?

Ця думка прийшла до нього незваною гостею, і Луїс зціпив губи, наче від болю в коліні, коли намагався піднятися з ліжка. Вночі йому снилася та тварюка в лісах. Його сни про «Світ Діснея» м’яко переплелися з моторошними снами про істоту з лісу. Луїсові наснилося, що те страхіття торкнулося до нього, навіки знищуючи всі його мрії, псуючи всі добрі наміри. То був Вендіго, і він обернув Луїса не просто на канібала, а на батька канібалів. Уві сні він був на «Кладвишчі домажніх тварин», та не сам. Білл та Тіммі Бетермани також були там. І Джад був там — мертвий, схожий на привида, він тримав за повідець свого пса Спота. Лестер Морган прийшов з бугаєм Генретті на великому ланцюзі. Генретті лежав на боці та дивився на все з тупою люттю. З якоїсь причини Рейчел також була там, і в неї, певно, трапилася неприємність за столом — може, розлила пляшку з кетчупом чи перекинула тарілку з журавлиновим варенням, бо вся її сукня була вкрита червоними плямами.

А ще, здіймаючись високо над буреломом, стояв він — Вендіго. Шкіра — зашкарубла жовта луска, очі — велетенські запалі ліхтарі, вуха — навіть не вуха, а масивні вигнуті роги. Чудовисько було подібним до страхітливого ящура, породженого жінкою. Воно вказувало своїм сухим кігтистим пальцем на всіх них, і вони все вище і вище тягнулися вгору, аби розгледіти його.

— Годі, — прошепотів він і здригнувся від звуків власного голосу. Зараз він піде на кухню і приготує собі хвацький парубоцький сніданок — повний смачного та затишного холестерину. Двійко-трійко сандвічів з майонезом, смаженими яйцями та бермудською цибулею. Від Луїса тхнуло потом і брудом, але душ він відклав на потім: роздягатися зараз було дуже важко, і, певно, доведеться шукати скальпель, щоб розрізати штанину, бо інакше неможливо буде звільнити від одягу набрякле коліно. То було збіса погане застосування для хорошого інструмента, та що робити, коли ні кухонні ножі, ні швейні ножиці Рейчел не візьмуть міцну джинсову тканину.