«Не кажи їм. Удавай, що нічого не сталося, — Джеймі скулився, розуміючи, що голос звучить у його голові, — інакше вони покинуть тебе в пустелі».

— Я… е… — серце бухкало, як крупнокаліберний кулемет.

«Поводься природно. А потім я скажу тобі, що робити…»

— Ти…

«Потерпи. Все буде добре».

Це Господь! У Макаки відлягло від серця. Від усвідомлення, що Господь не покинув його, він на цілу хвилину забув про нудоту та біль, що лещатами стискав голову. Його все ще непокоїли цятки, які вкривали чи не половину тіла, але хто переймається через дрібниці, коли до тебе звертається сам Господь Бог?

— Я все зроблю, Господи. Я зроблю, як накажеш. Присягаюся!

Джеймі підвівся, відкотив холоші штанів, стер зі щік сліди від сліз і витер із підборіддя залишки жовчі. Почувши шурхіт, Ріно Ґроббелаар озирнувся та махнув рукою, підганяючи коротуна:

— Ти, мабуть, піраміду Хеопса там наклав, фелла. Хіба ні?

Макака витиснув із себе кислу посмішку та зашкутильгав до мопеда.

Сліпий

Сліпий

LXXXIV

LXXXIV