Але він таки подивився. Змушений був. Уві сні неначе велетенські руки вхопили його за голову й силоміць повернули.

У дверях стояли не його доньки. Там стояв Денкер. Набагато молодший Денкер, Денкер у нацистській уніформі СС і кашкеті з «блискавками», недбало заломленому набік. Ґудзики безжально сяяли, чоботи були натерті до вбивчого блиску.

У руках він стискав величезну каструлю з ягнячим рагу, і воно повільно булькотіло.

І Денкер-зі-сну зі своєю темною ґречною посмішкою сказав:

— Ви повинні сісти й розказати нам усе — як друг другові, добре? Ми чули, що дехто ховає золото. Потайки накопичує тютюн. Що Шнайбель не отруївся несвіжою їжею, а йому у вечерю підсипали товченого скла. Не ображайте нас, думаючи, що ми дурніші за вас, і не вдавайте, що вам нічого не відомо. Вам відомо ВСЕ. Тож розказуйте. Нічого не пропускаючи.

І в тій темряві, вдихаючи неймовірні пахощі рагу, що доводили до божевілля, він виклав їм усе. Шлунок, що раніше був маленьким сірим камінцем, перетворився на гаркучого тигра. Слова безсило лилися з його губ. Вони вивергалися з нього безглуздою проповіддю божевільного, у якій змішалися воєдино правда й брехня.

Бродін під мошонкою ховає обручку своєї матері, липкою стрічкою приклеїв!

(«ви повинні сісти»)

Ласло та Герман Дорськи говорили про те, щоб зненацька напасти на сторожову вежу номер три!

(«і все нам розказати!»)

У чоловіка Ракел Танненбаум є тютюн, він дав наглядачеві, який приходив по Цайкерта, того, якого прозивають Козоїдом, бо він вічно длубається в носі, а потім тягне пальці до рота, Танненбаум дав Козоїду трохи тютюну, щоб він не забирав у його жінки намиста з перлів.

(«ой, це якесь безглуздя, думаю, ви поплутали дві різні історії, але нічого, все нормально, хай ви краще поплутаєте дві історії, ніж одну повністю пропустите, ви не повинні НІЧОГО пропускати!»)