А для хлопця… що ж, ти мусив лизатися. Потім мусив помацати другу базу й спробувати дістатися до третьої. Заради репутації, бо вона різна буває. Репутації жеребця Тоду не хотілося, потрібна була тільки репутація нормального. А якщо ти навіть пробувати не будеш, піде поголос. Люди почнуть базікати, що з тобою не все в порядку.

Тому він водив їх на Джейнс-гіл, цілував їх, м’яв їм цицьки, пробував просунутися трохи далі, якщо дозволяли. І все. Дівчина його зупиняла, він розігрував невеличку добродушну суперечку, а потім проводжав додому. І можна не переживати про те, що там скажуть у дівчачій кімнаті наступного дня. Не переживати, що хтось подумає на Тода Боудена «ненормальний». Та тільки…

Та тільки Бетті Траск була такою, яка трахається на першому побаченні. І на кожному побаченні. І між побаченнями.

Перший раз у них стався через місяць чи десь так після того, як триклятого старого нацика розбив інфаркт. І Тод непогано впорався як на незайманого — принаймні так він подумав. Напевно, з тієї ж причини, з якої молодий пітчер добре грає, коли його без попередження ставлять на вирішальну гру року. У нього просто не було часу, щоб почати хвилюватися й накручувати себе.

Раніше Тод завжди вмів відчути, що дівчина наважилася — на наступній здибанці вона дозволить собі втратити голову. Він розумів, що має привабливу зовнішність. Гарний, та ще й перспективний. Таких хлопців їхні блядуваті матері вважали «хорошою здобиччю». А коли він відчував, що от-от станеться тілесна капітуляція, то починав гуляти з іншою дівчиною. І не важливо, про що це свідчило в плані його особистості, Тод був здатен зізнатися самому собі: якби він пішов на побачення з реально фригідною дівчиною, то був би дуже радий зустрічатися з нею ще багато прийдешніх років. Може, навіть заміж би взяв.

Але той перший раз із Бетті пройшов дуже навіть непогано — вона, на відміну від нього, не була цнотливою. Їй довелося ввести в себе рукою його член, але для неї то була звична річ. І десь посередині самого акту вона пробулькала з ковдри, на якій вони лежали: «Як же я люблю трахатись!» Таким тоном якась інша дівчина могла б висловити свою любов до морозива «Полуничний вихор».

Наступні ж зустрічі — їх було п’ять (п’ять з половиною, якщо рахувати останній вечір) — були вже гірші. Власне, вони погіршувалися, можна сказати, семимильними кроками… хоча він досі не був упевнений, що Бетті це усвідомлювала (принаймні до минулого вечора). Насправді було зовсім навпаки — Бетті явно вважала, що знайшла прутень своєї мрії.