Тод сердито відігнав ці думки, хоч і знав, що вони все одно повернуться.

Повернувся з газетою батько. Тод мигцем прочитав заголовок: «ДЖЕРЕЛО В ДЕРЖДЕПІ ПОВІДОМЛЯЄ ПРО ЗАПЛАНОВАНИЙ СУД НАД ШПИГУНАМИ».

Дік всівся.

— Бетті — красунечка. Нагадує твою матір, коли ми з нею познайомилися.

— Справді?

— Симпатична… молода… свіженька. — Очі Діка Боудена затуманилися. Та майже одразу до них повернувся зосереджений вираз — Дік занепокоєно глянув на сина. — Я не мав на увазі, що твоя мати вже не така гарна жінка. Вона досі вродлива. Але в такому віці дівчина наче… світиться, мабуть, так можна сказати. Це світіння ще трохи її супроводжує, а потім зникає. — Знизавши плечима, він розгорнув газету. — Се ля ві.

«У тої сучки тічка. Від того, мабуть, і світиться».

— Тодику, ти ж з нею добре обходишся? — Батько, як завше, почав свій стрімкий забіг сторінками газети у напрямку спортивних сторінок. — Зайвого собі не дозволяєш?

— Тату, та все нормально.

(якщо він зараз же не перестане, я… я… щось… зроблю. Закричу. Хлюпну кавою йому в лице. Щось.)

— Рей вважає тебе чудовим хлопцем, — неуважно повідомив йому Дік. Нарешті він дійшов до спортивних сторінок і поринув у читання. Над столом повисла благословенна мовчанка.

Бетті Траск накинулася на нього першого ж разу, коли вони пішли на здибанку. Після кіно він повів її до місцевої алеї закоханих, бо знав, що від нього цього чекають. Десь із півгодини вони би пообмінювалися слиною, а потім наступного дня вже мали б що розповісти своїм друзям і подружкам відповідно. Вона підкочувала б очі й розказувала, як він до неї ліз, а вона все впиралася — хлопці такі надокучливі, їй-богу, плюс вона ніколи не трахається на першому побаченні, вона не така. Її подружки у відповідь покивали б головами й усі разом відчалили в дівчачу кімнату та робили б там те, що вони роблять — пудрили носи, курили «тампакси» абощо.