Дюссандер заговорив повільно, чітко вимовляючи слова:

— Під час війни я працював механіком на фабриці…

— Ой, та годі тобі. Твої документи не витримають серйозної перевірки. Я це добре розумію, і ти теж. Тебе викрили.

— Моя робота полягала в тому, щоб наглядати за виробництвом…

— Трупів! Так чи інакше, уже до Різдва ти будеш у Тель-Авіві. Цього разу влада піде нам назустріч, Дюссандер. Американці хочуть, щоб ми були задоволені, а така здобич, як ти, нас дуже порадує.

— …виробництвом колонок кермового керування й деталей трансмісії для броньованих автомобілів та вантажівок. Трохи згодом я допомагав збирати танки «Тигр».

— Чого ти такий нудний? Нащо тягти кота за хвіст?

— Мою частину резервістів мобілізували…

— Що ж, дуже добре. Ми ще побачимося. Скоро.

Вайзкопф підвівся. Вийшов з палати. Якусь мить його тінь ще стрибала по стіні, а потім зникла і вона. Дюссандер заплющив очі. Він думав про те, чи міг Вайзкопф сказати правду про співпрацю з американцями. Три роки тому, коли в Америки було сутужно з нафтою, він би ще вагався. Але тупі іранські бойовики спричинилися до того, що підтримка Америкою Ізраїлю зміцніла. Це було можливо. Але яке це мало значення?

Так чи інакше, у законний чи незаконний спосіб, Вайзкопф та його колеги однаково його злапають. Що стосувалося нацистів, ізраїльтяни були непохитні, а що стосувалося таборів, то й взагалі ставали психами, затятими фанатиками.

Він тремтів усім тілом. Але також знав, що йому робити.

24

24

Особові справи учнів, що навчалися в сьомих, восьмих і дев’ятих класах середньої школи Санта-Донате, зберігали на старому просторому складі з північного від школи боку. Неподалік неробочого залізничного депо. Там було темно, відлуння ширилося порожнечею складу, а в повітрі витали запахи воску, поліролю та промислового засобу для миття «999» (бо на тому складі зберігали також різне господарче приладдя).

Ед Френч приїхав туди близько четвертої вечора з Нормою, яку не було на кого лишити. Вахтер впустив їх усередину, сказав Едові, що потрібне йому зберігається на четвертому поверсі, і провів у нутро складу, що порипувало й побрязкувало. Незвично тиха й мовчазна від страху, Норма йшла поряд із батьком.

Однак на четвертому поверсі вона прийшла до тями й стала пританцьовувати та пустувати в напівтемних коридорах серед стосів коробок і тек, поки Ед шукав і нарешті знайшов теки, у яких лежали табелі з тисяча дев’ятсот сімдесят п’ятого року. Витягнувши другу коробку, він погортав теки на літеру Б. БОРК. БОСТВІК. БОЗВЕЛ. БОУДЕН, ТОД. Він витяг картку, нетерпляче струсонув головою, бо в напівтемряві було погано видно, і пішов із нею до високого вікна з вкритими пилюкою шибками.