— Очам своїм не вірю, — каже Пем. — Який дурень не втримав язика за зубами?

Як і Денні, вона бачить Шнобеля і його друзів, які з ревінням наближаються до них, минаючи декілька зупинених авто.

— Я не знаю, але я протаранив би йому палицею горло. А після нього я б знайшов Венделла Ґріна.

— Тобі не треба далеко шукати. Він сидить он у тій, шостій, машині. — Пем показує на зневажливу посмішку Венделла.

— О Боже, — каже Денні. — Я фактично радий бачити цього нещасного жалюгідного хвалька. Тепер я точно зможу сказати йому, що про нього думаю. — Усміхаючись, він нахиляється, щоб поговорити з підлітком за кермом «Міати».

Підліток їде, а Денні відправляє наступне авто, дивлячись на Грізну П’ятірку, яка наближається дедалі ближче і ближче. — Зараз, якщо Шнобель буде дертись мені до обличчя або дасть бодай якийсь привід, я витягну револьвер, Богом клянусь.

— Перевірка документів, перевірка документів, — каже Пем.

— А мені начхати.

— Ну, продовжімо, — каже вона, а також говорить, що коли він витягне револьвер, вона його підтримає.

Навіть водії в черзі, які намагаються пробратися на місце злочину, на хвильку заспокоюються, щоб роздивитися Шнобеля і його хлопців. Вони їдуть, волосся й бороди розвиваються, обличчя застиглі, здається, вони вже готові влаштувати погром. Серце Денні Чеди починає битися швидше, тіло напружується.

Але мотоциклісти Грізної П’ятірки несуться мимо один за одним, навіть не повертаючи голови. Шнобель, Мишеня, Док, Сонні й Диктатор поїхали, залишили місце подій.

— Прокляття, — каже Денні, не розуміючи, чи то він відчуває полегшення, чи то розчарування.

Жах, який його різко охопив, коли вони розвернулися, від’їхавши на тридцять ярдів, допомагає йому зрозуміти, що він відчував полегшення.

— О ні, будь ласка, — каже Пем.

В автомобілях, що зупинили, всі як один повертають голови, проводжаючи поглядом мотоцикли, які знову мчать мимо і повертаються туди, звідки приїхали. Протягом кількох наступних секунд чути лише несамовите ревіння п’яти «Гарлеїв Девідсон». Денні Чеда знімає форменний капелюх і витирає ним чоло. Пем Стівенс розправляє плечі й видихає. Тоді хтось починає сигналити, до нього приєднуються ще двоє, а тип із сивими довгими, як у моржа, вусами, у джинсовій сорочці, показує щось схоже на три чверті поліційного значка в шкіряній обгортці й пояснює, що він кузен окружного судді й почесний член поліції Ла-Рів’єр. Здебільшого це означає, що йому ніколи не виписують штраф за перевищення швидкості і він ніколи не платить за стоянку. Вуса розтягуються в широкій усмішці.