Він почувається так добре, так урочисто, що ледь не забуває про чотирьох ідіотів, які чекають на його сигнал. Агов, давай без сентиментів. Таблоїди супермаркетів прагнуть витончених гостросюжетних фотографій Ірми Френо, і Венделл Ґрін — саме той, хто їм їх надасть.

Венделл ступає ще крок у напрямку до передньої стіни напівзруйнованої будівлі й бачить те, що змушує його завмерти. Четверо байкерів пішли до краю зарослої дороги і, здається, допомагають Чеді та Стівенс завертати людей, котрі бажають подивитися на тіла. Тедді Ранкельман чув, що Рибак скидав щонайменше шість, а можливо, і вісім напівз’їдених дітей у цю халупу: новини стають іще сенсаційнішими, коли фільтруються через спільноту. Отже, копи можуть розраховувати на додаткову допомогу, але Венделлу хотілося б, щоб Шнобель і команда громили тут усе, а не допомагали впорядковувати. Він доходить до кінця будинку й визирає з-за рогу, щоб побачити все, що там відбувається. Щоб отримати те, чого він хоче, Венделл має дочекатися слушного моменту.

Ще одна машина з поліційного відділку Френч Лендінґа обережно просувається поміж транспорту, що завис на 35-му, і рухається до авто Чеди, а тоді їде погойдуючись забур’яненою кам’янистою дорогою перед старим магазином. Двоє молодих копів, на ім’я Голц і Нестлер, котрі працюють на півставки, неквапливо підходять до Дейла Ґілбертсона, намагаючись не реагувати на сморід, нудота від якого збільшується з кожним кроком. Венделл бачить, що цим хлопцям важко приховувати розгублення і здивування, коли вони бачать, що їхній шеф люб’язно розмовляє зі Шнобелем Сент-Піром, якого вони, вірогідно, підозрюють у незліченних невідомих злочинах. Сільські хлопці, недоучки Вісконсинського університету Рівер Фолз. Вони ділять одну зарплатню на двох і так намагаються досягти успіхів у роботі, стати співробітниками поліції, що схильні бачити речі в чорно-білих тонах. Благодушно всміхаючись, Дейл заспокоює їх і Шнобеля, який міг узяти їх по одному в руку й розбити їхні черепи, як намолодо зварені яйці. Очевидно, у відповідь на розпорядження Дейла нові хлопці чвалом повертаються назад до шосе, дорогою ці жалюгідні йолопи шанобливо кидають погляд на Джека Сойєра.

Джек підходить до Дейла, щоб поговорити. Шкода, що Дейл не знає, що його приятель приховує докази, ха! А можливо, розмірковує Венделл, він із ним заодно. Одне можна сказати напевно: все стане ясно, щойно «Вісник» опублікує фотографії.

Тим часом чувак у солом’яному капелюсі й сонячних окулярах просто стоїть, склавши руки на грудях, з безтурботним й упевненим виглядом, неначе в нього все під контролем, неначе він навіть не відчуває смороду. Цей тип, очевидно, ключовий гравець, думає Венделл. Він командує. Золотий Хлопчик і Дейл, хочуть йому догодити, вони це показують мовою тіла. Відтінок поваги, пошани. Якщо вони щось і приховують, то роблять це для нього. Але чому? І хто він, в біса, такий? Це чоловік середнього віку, йому приблизно п’ятдесят, на покоління старший від Джека і Дейла; він надто стильний як для жителя маленького містечка, отже, він із Медісона або Мілуокі. Він, вірогідно, не коп, але не схожий і на бізнесмена. Він самовпевнений, це ясно як білий день.