Денні озирається через плече й бачить, що Грізна П’ятірка, очевидно, знайшла об’їзну дорогу, оскільки четверо з них стоять просто перед входом до «…В Еда», як агенти секретної служби, а Шнобель Сент-Пір щось завзято обговорює з шефом. Як здається Денні, вони схожі на глав двох держав, які намагаються домовитися про торговельні відносини. Це не має жодного сенсу взагалі. Денні повертається до авто ненормальних із написами, жінок і чоловіків, що прямують до нього й Пем.

Сімдесятиоднорічний Гувер Далрімпл із сивою цапиною борідкою, випнувши груди, стає перед Пем і починає доводити свої права. Денні пам’ятає його ім’я, оскільки Далрімпл півроку тому ініціював бійку в барі готелю «Нельсон», а тепер він тут, очевидно, щоб помститися.

— Я не розмовлятиму з твоїм напарником, — кричить він, — я не слухатиму, хай би що він мені казав, тому що його абсолютно не цікавлять права громадян нашої держави.

Денні відправляє помаранчевий «Субару», за кермом якого похмурий підліток у футболці із зображенням групи «Блек Саббет», а тоді чорний «Корвет» із дилерськими номерами Ла-Рів’єр і неймовірно лихослівною жінкою. Звідки ці люди? Він не впізнає нікого, окрім Гувера Далрімпла. Денні гадає, що більшість цих людей живуть за містом.

Він уже хоче йти допомагати Пем, аж раптом відчуває чиюсь руку в себе на плечі, оглянувшись, він бачить Дейла Ґілбертсона, а поруч із ним Шнобеля Сент-Піра. Четверо інших байкерів тиняються за кілька ярдів від них. Один із них, той, що має прізвисько Мишеня, а сам як скирта, дивиться на Дейла й усміхається.

— Що ви робите? — запитує Денні.

— Заспокойся, — каже Дейл. — Друзі містера Сент-Піра зголосилися допомогти нам у боротьбі із заворушеннями і, думаю, ми маємо прийняти цю допомогу.

Краєм ока Денні бачить близнюків Нірі, які вириваються вперед, і підводить руку, щоб зупинити їх.

— А їм що з того?

— Звичайна інформація, — каже шеф. — Гаразд, хлопці, до роботи.

Друзі Шнобеля розділяються й підходять до натовпу. Начальник проходить поруч із Пем, котра спершу здивовано дивиться на нього, а тоді киває. Мишеня набирає злого виразу обличчя, підходить до Гувера Далрімпла й каже:

— Владою, наданою мені, я наказую тобі, Гувере, забирайся до дідька звідси. — Старий зник так швидко, що здалося, наче він просто розчинився в повітрі.

Решта байкерів справляють такий самий ефект на інших розлючених любителів пам’ятних місць.

Денні вважає, що достатньо одного лише суворого погляду чоловіків вагою в триста фунтів, схожих на «Янґолів пекла», які, здається, на грані самоконтролю й скаженої люті, щоб творити чудеса в приборканні бунтівного натовпу. Байкер, що стоїть недалеко від Денні, виганяє Флойда і Френка Нірі, просто здійнявши над ними руку, скручену в кулак. Тільки-но вони повертаються до свого авто, байкер усміхається до Денні та представляється як Білл Кайзер. Товаришу Шнобеля подобається контролювати натовп, усмішка ледь не змінює його гнів.