Якусь мить — тиша… а тоді — ревіння. Половина обкурених, половина п’яних постійних відвідувачів «Сенд Бар» знають точно, як цьому завадити. Тим часом Джек і Генрі, не зменшуючи швидкості та ігноруючи густий туман, звертають до автостоянки перед поліційним відділком і зупиняються позаду мотоциклів Грізної П’ятірки, які вишикувалися в рядок з обох боків «Фет Боя» Дока. Стоянка швидко заповнюється, здебільшого приватним транспортом полісменів. Поголос про підготовку арешту поширився, як вогонь сухою травою. Усередині один із членів команди Дейла — нам не потрібно перейматись, хто саме, — кладе на місце синій мобільний телефон, з якого Док телефонував, коли вийшов із «Лаккі». Цей коп схопив його і пірнув у комірчину, на дверях якої напис «ЗБЕРІГАННЯ РЕЧОВИХ ДОКАЗІВ».

У готелі «Оак Трі», де він поселився від початку справи Рибака, Венделл Ґрін, сердитий і п’яний. Незважаючи на три подвійні віскі, його шия досі болить від того, що йолоп байкер зірвав з неї камеру, а нутрощі болять від удару йолопа Голлівуда. Але найбільше постраждали його гордість і гаманець. Сойєр приховав докази, це такий же безперечний факт, як те, що лайно липне до ковдри. Венделл на півдорозі до того, щоб повірити, що Сойєр — це і є Рибак… але як він зможе це довести, якщо в нього тепер немає знімків? Коли бармен каже, що до нього телефонують, Венделл ледь стримується, щоб не сказати, щоб той запхав собі цей дзвінок у задок. Але він професіонал, чорт забирай, професійний яструб новин, тож іде до бару і бере слухавку.

— Ґрін, — бурчить він.

— Привіт, йолопе, — говорить коп по синьому мобільному телефону.

Венделл ще не знає, що розмовляє з копом. Для нього це лишень якийсь упир, що краде його дорогоцінний час.

— Хочеш надрукувати хороші новини для різноманітності?

— Хороші новини не сприяють продажу газет, мій друже.

— Ця буде. Ми впіймали вбивцю.

— Що? — незважаючи на три подвійних, Венделл раптом стає найтверезішою людиною на планеті.

— Я незрозуміло сказав? — абонент позитивно зловтішається, але для Венделла Ґріна це вже не має значення. — Ми впіймали Рибака. Не кретини з ФБР — ми. Його звати Джордж Поттер. Йому ледь за сімдесят, колишній будівельник, пенсіонер. У нього були «полароїди» всіх трьох мертвих дітей. Якщо поквапишся, то, можливо, будеш тут, щоб зробити фотографії, коли Дейл заводитиме його всередину.

Ця думка — ця блискуча можливість — вибухає в голові Венделла Ґріна, неначе феєрверк. Таке фото може коштувати в п’ять разів більше, ніж фото тіла маленької Ірми, оскільки воно може зацікавити серйозні журнали. І телебачення! А якщо хтось застрелить виродка, коли «Маршалл Ділан» буде заводити його всередину. Враховуючи настрої в місті, таке цілком можливо. У пам’яті Венделла спливає яскравий епізод, як Лі Харві Освальд хапається за живіт і передсмертно розтуляє рот.